• Відлуння

Залишились у небі навіки

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Днями у Харкові, неподалік військового летовища, на яке зазвичай сідають президентські борти, коли перші особи прилітають у цей регіон, просто на узбіччі траси сталась авіатроща. З семи чоловік екіпажу літака не вижив ніхто, з 21 курсанта Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба дивом уцілів лише один.

16.00. Підготовка курсантів до тренувальних польотів з керування літаком.

20.35. Зліт літака, становлення його на заданий курс відповідно до карти польотів. Політ, що завершився трагедією, був четвертий для особового складу цього екіпажу.

20.38. Екіпаж помітив, що впав тиск у лівому двигуні, про що доповів керівникові польотів. За командою керівника польотів екіпаж припинив виконувати завдання. Керівник польотів дав добро на посадку не відразу, а через хвилину, адже в цей час на посадку заходив ще один літак. Командир екіпажу доповів про готовність до посадки й опісля замовк.

20.45. Заходячи на посадку, літак втратив висоту і вдарився об землю за півтора кілометра від злітно-посадкової смуги летовища, що біля Чугуєва. Вогонь був таким, що фюзеляж згорів повністю. Міністр оборони Андрій Таран заявив, що літак, найімовірніше, зачепився за землю крилом.

Причиною катастрофи фахівці здебільшого називають відмову лівого двигуна чи якихось агрегатів, які ним керують. Утім, останнє слово за слідчими ДБР, котрі взялися за справу.

_{Версії трагедії}

ЧОМУ сталася ця жахлива авіатроща, напевне, стане зрозумілішим після того, як розшифрують так звані чорні ящики — бортові самописці, котрі фіксують усе, що відбувається в літаку. А наразі висунуто кілька версій трагедії. Голова Харківської ОДА Олексій Кучер привернув увагу до факту, що диспетчер, який відповідав за посадку літака, на запит про посадку відповів не миттєво, а через хвилину. Мовляв, уже було відомо, що один із двигунів не працював, отож чому іншому, а не цьому літакові віддали перевагу. Однак він не відкидає з причин і несправність літака та теракт. Проте така швидка вказівка на диспетчера наводить на думку: а чи не спроба це якнайшвидше заспокоїти громадськість? Бо причина може бути набагато глибшою і страшнішою.

Видається так, що курсанти, майбутнє нашої авіації, повинні навчатися на сучасній техніці. Тоді як Ан-26, що розбився, збудований 1977-го. Того ж року виготовлення і двигун, котрий відмовив, а другий — 1974-го. Хоча льотчики кажуть, що найголовніший фактор — не старий чи новий літак, а як він експлуатується і ремонтується. Наприклад, американські В-52, які нещодавно літали над Україною, були виготовлені в 50-х роках минулого століття. Представники Міністерства оборони переконують, що літак, у якому загинули курсанти, мали право допускати до польотів. Мовляв, загальний наліт повітряного судна від початку експлуатації становив 5985 годин, а ресурс машини — 20 000 льотних годин. Обидва двигуни ремонтувалися, черговий ремонт одного двигуна мав бути у жовтні 2020 року, а другого — в червні 2021-го.

Однак журналіст Юрій Бутусов, посилаючись на джерела в корпорації «Антонов», стверджує, що двигуни останнім часом не ремонтували, а просто подовжували їхній робочий ресурс. Тобто ставили підписи, аби в разі чого прикрити військове начальство. За словами Юрія Бутусова, подовження ресурсу військової авіатехніки замість відправки застарілих вузлів на заміну чи капремонт — звична практика Міноборони. Так, у червні поточного року ресурс лівого двигуна літака, що розбився, було продовжено спеціалістами заводу «Мотор Січ» ще на рік, тобто на 2550 льотних годин. Утім, досвідчені льотчики стверджують, що Ан-26 при відмові якогось двигуна майже без проблем можна посадити на одному…

Та якою б не була причина, головне, щоб вона була істинна, а не нашвидкуруч «зварганена», аби покарати «стрілочника».

_{Той, що вижив}

У ВОГНЯНОМУ пеклі вцілів лише курсант В’ячеслав Золочевський. Спершу розповідали, нібито він вистрибнув на ходу з літака, а тому залишився живим. Коли ж хлопець прийшов до тями, то сказав, що вижив він, напевне, тому, що на момент катастрофи перебував «наче у капсулі з фюзеляжу», частина якого прикрила його від вогню.

В’ячеслав нічого не говорить про причини катастрофи. Усе відбулося дуже швидко. Після падіння літака й удару об землю хлопець отямився й перше, що побачив, — як горить його товариш Віталій Вільховий. Він кинувся гасити полум’я на однокурсникові, завдяки чому той прожив ще якийсь час, але помер у лікарні. 95 відсотків глибоких опіків тіла виявилися несумісними з життям.

У В’ячеслава ж забиття голови й ніг. Стан його здоров’я оцінюють як середньої тяжкості, ближче до задовільного. Сьогодні хлопець спілкується з медиками й рідними, а незабаром лікарі дозволять провідувати його і друзям. За тиждень хлопця, імовірно, випишуть, однак В’ячеславу доведеться ще проходити реабілітацію. Звісно, що пережите не мине безслідно.

На початку тижня жалобні заходи відбулись у Львові, Харкові, Мелітополі та інших містах, звідки родом курсанти. Серед загиблих в авіатрощі — курсант Олександр Скочков, батько якого, капітан, штурман літака, збитого російськими найманцями над Луганським аеропортом, також згорів під час падіння в Іл-72. Хоча і кажуть, що снаряд двічі не влучає в одне місце, але одна й та сама біда двічі прийшла в одну родину.

_{Алея авіаторів}

КОЛИСЬ герой фільму «В бій ідуть лише «старики» вустами Леоніда Бикова казав, що він зможе літати над Україною, орієнтуючись на обеліски на могилах полеглих товаришів. Утім, це стосується не тільки війни. Мало хто знає, що на Харківському кладовищі №17 є ціла алея авіаторів, які загинули. Вона з’явилася 2002 року, коли в Ірані, зачепившись за гору, розбився Ан-140 з 44 пасажирами — конструкторами, інженерами, льотчиками Харківського авіазаводу, елітою літакобудування. Були катастрофи й до того, і після того. Наші літаки розбивалися в Україні й за кордоном. Чоловік харківської громадської активістки Ольги Мірошник також не повернувся з польоту — в Африці. Тоді, в 90-х, коли дерибанили український торговельний авіаційний флот, приватним особам, каже пані Ольга, майже задарма передали літаки в Африці. Отож українські пілоти змушені були найматися на роботу до тамтешніх приватних фірм, котрих не турбувала безпека польотів. Тож чимало льотчиків повернулися додому вантажем «200».

А ті юні соколи, які розбилися біля Чугуєва, ще не встигнувши по-справжньому пізнати небо й насолодитися ним, будуть поховані по всій Україні — в Харкові, Львові, Мелітополі, Херсоні… Але удар був таким сильним, а вогонь таким великим, що загиблих важко впізнати. Тож попереду ще генетичні експертизи. У вівторок же біля Меморіалу слави в Харківському лісопарку відбулося прощання з уродженцем села Волиця Сокальського району Львівської області, командиром взводу курсантів Національного університету повітряних сил Віталієм Вільховим.