Архів
П’ятниця,
2 жовтня 2020 року

№ 75 (19823)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень Наша пошта

Наша пошта

Добірку підготувала
Валентина ЮРЧИШИНА.

Версія для друку          До списку статтей
  • Рядки з листів

Такі далекі від народу

НАША Калайдинцівська сільська рада до цього часу не приєдналася ні до якої ОТГ. Вона вважається самодостатньою, немалі кошти виділяє на школу, ФАПи, інфраструктуру, всіляко дбає про населення різних категорій. Окрім усього іншого, допомагає коштами ще й району. Віднедавна пішли чутки, що нашу сільраду без погодження з громадою хочуть приєднати до Лубен. Воно б, може, й нічого, але люди побоюються, що левова частина коштів там і залишиться, а нашим селам виділять те, що крізь пальці протече. Апетити можновладців відомі. А ще не зовсім розуміємо, як сільраду можна приєднати до райцентру, якщо її територія навіть не межує з лубенськими землями?

Іван МИХАЙЛЕНКО.

с. Клепачі

Лубенського району

Полтавської області.

 

Спершу нас без нашої згоди об’єднали в одну громаду, а тепер ще й позбавляють можливості обирати собі старост. Призначатиме їх голова ОТГ. Нема порядку і не буде, кажуть люди. Залишаться ті самі корупціонери. Бо вже все домовлено. Місцева мафія править, як їй вигідно. Замість того, щоб роздати землю молодим сім’ям та багатодітним, вони забрали її для своїх дітей, онуків, які живуть у містах і до тієї землі не мають ніякого стосунку. Зборів не роблять, щоб люди не піднімали незручних для них питань. Самі все вирішують. Ось таке у нас самоврядування.

Н. О. ГОРБАТЮК.

с. Городок

Іллінецького району

Вінницької області.

 

До цього року телебачення було безкоштовним, а тепер і воно стало для нас недоступним. Бо де ж тих грошей узяти, коли роботи катма? Гаразд, що маємо ще сили обробляти город, тримаємо господарство, то не голодуємо.

Лариса АРТЕМЧУК.

с. Дзвінки

Білогірського району

Хмельницької області.

 

Радіо відрізали, до телебачення доступ закрили. Газети приносять раз на тиждень. І це в кращому разі. Я лежача, то буває, хто йде з пошти — вкине газети, а інший, трапляється, вийме. Листоноша працює тільки двічі на тиждень. Кажуть, щоб пенсію оформляла на картку, бо й носити незабаром не буде кому. Геть не думає директор «Укрпошти» про таких, як оце я. У мене ж банкомата нема під хатою. Кому я повинна довірити ту картку, щоб десь поїхав і привіз мені гроші? Боже, наскільки ж нинішні керівники нетямущі, не вникають у життя простих українців. Які вони далекі від народу!

В. О. ГОРДІЄНКО.

смт Недригайлів

Сумської області.

 

Чим завинила Україна, що її так терзають? Уже ж було колись — скорочували кількість районів. Тепер знову взялись. А перед цим пооб’єднували сільради. І що? Скоро в село після такої реформи автобус не заїжджатиме, бо дорога дуже розбита, а кошти на ці цілі не виділяються. А як долучать нас до району, то й зовсім забудуть, бо таких нужденних стане ще більше.

 

Анастасія ЧЕРНУШЕНКО.

с. Велика Шапківка

Куп’янського району

Харківської області.

 

Версія для друку          До списку статтей

З роси й води

З повагою діти та онуки.

НАШУ дорогу, рідненьку, прекрасну матусю Олександру Дмитрівну Скакун, яка проживає у селі Щаснівка Волочиського району Хмельницької області, від усього серця вітаємо з 65-річчям!

Дякуємо за ласку, турботу, душевне тепло. Вклоняємося за подароване життя. Хай Господь дарує довгих щасливих літ, міцне здоров’я і всі земні блага. Любимо тебе, матусю, цілуємо та міцно обіймаємо!

 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове