Жовтень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Надвечір’я року

Михайло МОРОЗ.

НЕ ЛИШЕ кожна пора року, а й навіть кожен місяць мають свої улюблені кольори, в які їх фарбує матінка-природа. І жовтень, звичайно, не виняток. Він є основним художником осені. Саме завдяки йому, його природно-кліматичним умовам, маємо можливість насолоджуватися не лише красою природи та її різнобарв’ям, а й відчувати в окремі дні благодать теплих променів сонця.

У жовтня характер нестійкий, примх­ливий. Тож треба бути готовим до будь-яких сюрпризів, зокрема до того, що ось-ось він не тільки заснує небосхил густими свинцевими хмарами, а й заморосить тривалим дощем.

Правда, фенологічні зміни цього місяця відбуваються повільніше, не так різко, як у його попередників і наступників. І саме це дає можливість рослинам, тваринам та й людям ретельніше підготуватися до зимових холодів. Зокрема, тваринам, птахам, що залишилися зимувати у рідних краях, подбати про утеплене житло, заготовити якомога більше кормів, передати окремі навики дітям.

Як правило, у жовтні середньодобова температура буває нижча за п’ять градусів. І саме цей показник є своєрідним сигналом для закінчення вегетації рослин. У фенології цей процес називається термічним порогом вегетації. З його настанням рослини впадають у спокій. Але перш ніж це відбудеться, дерева покриваються шаром відмерлих клітин, кора товстішає, і повністю опадає листя. Разом із ним дерева позбавляються шкідливих мінеральних солей.

Процес омертвіння триває і в багаторічних трав та квітів. А однорічні, навпаки, продовжують цвісти. Їхня краса не підвладна ні різкому похолоданню, ні навіть першим приморозкам. Тому у побурілій траві під лісом можна побачити осінню кульбабу, дзвіночки. А на узбіччях доріг чарує своїми голубими зірочками цикорій.

Щодо листя, то дерева позбавляються його здебільшого до середини жовтня. І першими, як правило, це роблять горобина, береза, липа і клен. А згодом — ясен і в’яз. Листопад багатьох інших дерев збігається з першими приморозками. Відтаючи вдень, листя осипається навіть при легкому подиху вітру. А високо вгорі, у холодній прозорості неба, летять у вирій останні птахи. Це триватиме ще не один день, аж до першого снігу. Вервечки у небі схожі на борозни на землі. І одне, і друге можна вважати візитівкою осені. А величезний перелітний караван замикають водоплавні птахи: гуси, лебеді, гоголі. Щоправда, деякі з них засиджуються доти, доки водяну поверхню річок і озер не покриє перший льодяний панцир.

Ближче до житлових масивів із приміських лісів усе частіше навідуються ворони і галки. Цікаво, що перед цим тут уже побували їхні розвідники. Це добре відомі нам червоногруді снігурі, чубаті омелюхи, сірі чечітки, смеречнюки, шишкарі, полярні жайворонки, білі сови, канюки, котрі вже прилетіли до нас на зимівлю. А чижі навіть встигли обжитися. Вони зграями прилітають у соснові ліси і визбирують насіння із шишок. Сойки — часті гості дібров, де заготовляють жолуді.

У хутрових звірів саме у жовтні закінчується період линьки, а в деяких настає пора «переодягання». Особливо поспішають це робити зайці, хоча їх білі шубки зараз будуть аж ніяк не доречні — на чорному тлі зораних полів вони стають легкою здобиччю як мисливців, так й інших хижих звірів. А у лосів, що збираються стадами, розпочинаються весільні турніри, про що сповіщають їхні закличні звуки.

На зимовий режим поступово переходять риби, жаби, переміщаючись ближче до дна, зариваючись у мул.

У жовтні осінь продовжує зміцнювати свої позиції. Головним її завданням є побудова містка до зими. І саме у цьому місяці закладаються основні підвалини для його фундаменту.