Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

Про все потроху... і навіть більше

Володимир КОЛОДІЙ.

с. Вільховатка

Чутівського району

Полтавської області.

Людям властиво виправляти одні помилки на інші.

* * *

Суддя:

— Ви стверджуєте, що ваш чоловік, який ледь стоїть на милицях, вас побив?

— Бачите, ваша честь, до того, як він почав мене бити, він іще стояв без милиць.

* * *

Суддя звертається до присутніх у залі засідання:

— Прошу тиші! Попереджаю: того, хто знову крикне: «Ганьба судді!», я одразу виставлю за двері.

— Ганьба судді!

— Підсудний, вас моє попередження не стосується.

* * *

У тому, що моя сім’я розпалася, винні обоє: на одну половину дружина, на другу — теща.

* * *

Виявляється, вислів: «Чоловік сказав — чоловік зробив» — правильно звучить так: «Чоловік сказав. Жінка нагадала. Жінка нагадала. Жінка нагадала. Жінка нагадала. Жінка задовбала».

* * *

Сучасні реалії: «Напився до втрати мобільника».

* * *

Суддя обвинуваченому:

— Нагадую: ви повинні говорити правду, тільки правду і нічого, крім правди... То що ви скажете суду?

— А що тут скажеш за таких обмежень?

* * *

Суддя:

— Ви повинні хоча б спробувати стати іншою людиною!

— Я вже намагався це зробити...

— Ну і що?

— Відсидів за підробку документів...

* * *

Суддя:

— Вас звинувачують у тому, що ви порівняли свого сусіда з його козлом.

— А хто з них на мене скаржиться?

* * *

Іноді мій кіт дивиться на мене, ніби кажучи: «От я кіт. А чого досяг ти?».

* * *

Гостинний сторож заряджає рушницю сіллю і хлібом.

* * *

Що таке ідеальне подружжя? Глухий чоловік і сліпа дружина.

* * *

— Підсудний, ви одружилися громадянським шлюбом чи церковним?

— По-дурному.

* * *

Суддя докірливо каже підсудному безхатченку:

— Як вам не соромно? Добра бабуся дала вам булочку, а ви каменюкою старенькій розбили вікно!

— Я не кидав камінь!

— А чим же ви розбили?

— Так тією ж булочкою.

* * *

— Заміжня? — запитав суддя.

Свідок зітхнула.

— Незаміжня, — продиктував суддя секретарці.

— Одружений? — запитав суддя другого свідка.

Свідок зітхнув.

— Одружений, — продовжив суддя.

* * *

У дитинстві я любив займатися археологією, але мама називала це «копати картоплю».

* * *

— Скільки вам років? — запитує суддя у свідка-жінки.

— Мені виповнилося 30, — відповідає та пошепки.

— Добре, добре. А в якому році?

* * *

Слово не горобець. Горобець так не обгадить.

* * *

Залицяльників Катерини я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій узяв і мене спантеличив. Витираючи кров, сказав: «Усіх не переб’єш!».

* * *

Всі люди — брати і сестри: живуть так, ніби спадщину ділять.

* * *

Учора в мою квартиру заліз злодій. Уявіть собі: нічого не взяв, залишив на столі 10 до-ларів і записку: «Так жити не можна!».

* * *

Шукаю файного хлопа, щоб перезимувати! Про себе: вже наквасила огірків і нагнала горілки.

* * *

А пам’ятаєте, до винайдення Інтернету ми думали, що причина тупості — нестача інформації? Отож ми помилялися!

* * *

Показати свою крутість із допомогою мату можна тільки в шахах.

* * *

Щоб зберегти мир у родині, необхідні: любов, ніжність, терпіння, повага, розуміння і... два комп’ютери.