Наша пошта

Оце так сервіс

Микола ЮРЧИШИН.

Про те, на які труднощі наражаються передплатники періодичних видань Київської області відтоді, коли їхні села почала обслуговувати так звана пересувна пошта, «Сільські вісті» розповіли 18 вересня у матеріалі «Пересувна пошта себе не виправдовує». І ось до редакції посипався новий шквал листів і телефонних дзвінків із тієї ж Київщини.

«ПЕРЕД тим, як закрити поштове відділення у нашому селі, людей заспокоювали: мовляв, їм зроблять такий сервіс, про який вони і не мріяли, — поскаржилася до «Сільських вістей» від імені жителів Скибинців Тетіївського району Ніна Романівна Забарчук. — Пересувна пошта, змальовували райдужні перспективи, під’їде до кожного двору передплатника і своєчасно доставить передплачену ним періодику. І ось цей чорний день настав. Завідувачку пошти та листоношу скоротили, хоча вони працювали вельми сумлінно. Натомість з’явилася нова послуга, вже проклята односельцями. Пересувна пошта буває у Скибинцях двічі на тиждень, зупиняється в центрі села, розвантажує газети гамузом, а ви, люди, самі розбирайте, де чиє. Відтак старенькі бабусі й дідусі часто-густо залишаються без передплачених ними газет, бо їх викрадають нечесні на руку односельці. На наші ремствування, як людям платити за комунальні послуги, відповідь одна: через Інтернет. Генеральний директоре «Укрпошти» Смілянський! Спустіться із небес на грішну землю. Де у селі той Інтернет і чи старі люди вміють ним користуватись? Очевидно, ви дбаєте лише про власну кишеню, а не про те, щоб поліпшити сервіс із доставки преси на селі».

Виливає свій біль у розмові з кореспондентом «СВ» жителька Блиставиці Бородянського району Валентина Яківна Ткаченко. Не всі номери «Сільських вістей» потрапляють до її будинку через ту пересувну пошту. Бо не завжди синові, який у матері, що має хворі ноги, нині за «кур’єра», дістається ця газета, за яку заплачено гроші. Спізниться на кілька хвилин до пересувної пошти — «Селяночку» забере хтось інший. Контролю жодного.

Подібна ситуація з доставкою преси склалась у селі Москаленки Богуславського району. Пошту закрили. Листоношу та завідувачку скоротили, відправили на біржу. А щоб одержати улюблені «Сільські вісті», багатьом доводиться долати 4-кілометрову відстань у центр села до так званої пересувної пошти. Про це із гіркотою говорив, зателефонувавши до редакції, шанувальник газети Олежко Йосипович Ковтун. «Навіщо ж тоді «Укрпошта» здирає з нас гроші за доставку, а обов’язків своїх не виконує?» — обурювався чоловік.

Не добирає слів на адресу керівництва «Укрпошти» жителька села Станишівка Іванківського району Ганна Василівна Коваль. За вересень їй замість «Сільських вістей» стали доставляти районну газету «Трибуна праці». У місцевому відділенні зв’язку, котре також вище поштове керівництво намірилось розформувати, виправдовуються, що це у Бородянському центрі поштового зв’язку щось наплутали. Дивно. Чому через чиїсь помилки розплачується читачка?

Б’є на сполох житель Червоного Фастівського району Василь Іванович Савченко. У їхньому селі 30 вересня хочуть закрити відділення зв’язку, яке, крім мешканців цього села, обслуговує ще й Кищинці, Пилипівку, Королівку, Єлизаветівку та Бортники. «Йде свідомий розвал української пошти в сільській місцевості, а влада на це хоч би що. Цим самим вона позбавляє людей конституційного права на отримання інформації», — слушно нарікає чоловік.

Ось такий він, «сервіс», започаткований і упроваджуваний генеральним директором АТ «Укрпошта» Ігорем Смілянським. Усі скарги ми переправили на адресу поштового відомства та вимагатимемо реакції на них.