• Що день прийдешній...

Тріумфу не буде. Ні для кого

Христина Бердинських.

nv.ua.

Президентську партію чекає складна кампанія на місцевих виборах — її кандидати можуть програти нинішнім мерам у ключових містах країни і навряд чи дістануть «монобільшість» у регіональних радах.

_{Кадровий голод}

ТОРІК у червні партія «Слуга народу» провела свій великий з’їзд, на якому представили кандидатів у депутати на виборах до парламенту. Все було схоже на дострокове святкування перемоги — масштабне, впевнене і веселе. І партія справді тріумфально перемогла і вже восени сформувала «монобільшість» у ВР. Минуло трохи більше року, і «слуги народу» знову зібралися на партійний з’їзд. Ішлося також про вибори, але тепер уже місцеві. Передчуття неминучої перемоги вже не було. Оптимізм випромінював хіба що гуморист і актор О. Філімонов — можливо, він просто радів, що партія висунула його кандидатом на пост мера рідної Одеси.

Головна проблема «Слуги народу» на майбутніх виборах полягає в ній самій, точніше, в тому, що цей проєкт продовжує триматися виключно на персональному рейтингу В. Зеленсь-кого, певен політичний експерт А. Октисюк. Відтак очевидно, що без підтримки Глави держави ці люди ніяк не обійдуться. Тож у кампанію активно включили Президента, який поєднує робочі поїздки в регіони з представленням там членів місцевих команд «слуг», які підуть на вибори. Наприклад, під час візиту до Полтави В. Зеленський оголосив претендента на крісло мера — тамтешнього забудовника С. Іващенка, який на парламентських виборах 2014 року балотувався від Аграрної партії України. Нині для «Слуги народу» подібні кандидати стали «типовими». Скажімо, у Дніпрі на вибори очільника міста йде головлікар обласної лікарні ім. Мечникова і нинішній депутат облради С. Риженко, котрий донедавна перебував у фракції «Європейської солідарності». А у Львові представники команди В. Зеленського пропонували йти на штурм мерії ексголові МЗС і послу України в Польщі А. Дещиці, який, втім, дипломатії не полишив.

Зате в Тернополі кандидатом на пост очільника міста від «слуг народу» став справжній представник «нової крові» — гуморист і сценарист В. Гевко, один із учасників створеної «Кварталом 95» «Ліги сміху» тощо.

Політолог В. Фесенко, аналізуючи цей список кандидатів, як позитив виокремив те, що серед них нема «зашкварених» або скандальних персонажів. Але й сильними фігурами цих людей назвати не можна. Тож подібній команді буде важко скласти конкуренцію нинішнім очільникам великих міст, які зазвичай мають сильну підтримку місцевого електорату. Проте «слуги» постараються взяти реванш на рівні міських і обласних рад. Хоча за рік партія так і не змогла розвинути і зміцнити сильні регіональні осередки, а тому їй не вдасться повторити «монокоаліційний» тріумф 2019 року. Втім, і решта політсил не дістануть контролю над регіонами. Тому боротьба на цьому рівні буде не менш напруженою, ніж змагання за крісла мерів.

_{Стратегія опозиції}

ВТІМ, у конкурентів — «Європейської солідарності» П. Порошенка, ОПЗЖ Ю. Бойка — В. Медведчука, «Батьківщини» Ю. Тимошенко, «Голосу» — становище теж непросте. На тлі падіння рейтингу «слуг» вони намагатимуться посилити свої позиції і присутність на регіональному рівні, вважає А. Октисюк. Так, «ЄС» спробує закріпитися на Західній Україні. Те ж саме, але на сході, робитиме ОПЗЖ. Але в них нема потужних кандидатів на посади мерів, підкреслює В. Фесенко. У «ЄС» поки що найвідоміший претендент — це ексглава Львівської ОДА О. Синютка, який побореться за крісло із А. Садовим. Втім, вочевидь, партія П. Порошенка не дуже і рветься здобути своїх мерів. Мовляв, поки В. Зеленський Президент, їм комфортно в опозиції, але зі своїми представниками в місцевих радах.

ОПЗЖ теж не має серйозних претендентів на портфелі міських голів навіть на сході країни. Хіба що на вибори мера Харкова від цієї партії піде політичний «важковаговик» — депутат О. Фельдман. Однак, на думку більшості політологів, перемогти багаторічного керівника міста Г. Кернеса він навряд чи зможе.

На цих місцевих виборах, як і на минулих, крім парламентських партій, до боротьби долучаться і місцеві політпроєкти. Так, мер Києва В. Кличко веде до міського «парламенту» свою партію «УДАР». А в Дніпрі сильні позиції у «Пропозиції», до якої входить мер Б. Філатов. У Харкові Г. Кернес спирається на власний блок «Успішний Харків». Будуть активні й проєкти, створені з прицілом на майбутні парламентські вибори, — приміром, «За майбутнє» І. Палиці.

_{Поствиборчі перспективи}

25 ЖОВТНЯ, день голосування за депутатів місцевих рад і мерів міст, проляже лише стартовою лінією для значно напруженішої боротьби, яка розгорнеться навколо створення різних коаліцій на регіональному рівні. Найімовірніше, в основі більшості з них виявиться президентська «Слуга народу». Ця партія може домовитися з локальними політпроєктами мерів, створюючи в регіонах провладні об’єднання депутатів.

Але далеко не всі градоначальники налаштовані на співпрацю з командою В. Зеленського. Багато хто з них уже нині перебуває у стані конфронтації з центральною владою, через те що Київ відібрав у них частину фінансових надходжень у зв’язку з пандемією коронавірусу.

Втім, Глава держави і за такого розкладу, імовірно, залишиться в плюсі. «Хороший президент — погані мери. Це може бути вигідною стратегією для В. Зеленського», — розмірковує політолог М. Давидюк. На його думку, Президентові складно справлятися з тією відповідальністю, яка на ньому лежить. А протиставляючи себе «поганим мерам», Глава держави може перекласти на них частину провини за власні провали.