Вівторок, 15 вересня 2020 року № 70 (19818)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19818/print.php?n=46651

  • Новини АПК

Хтось руйнує, хтось будує

Устина ГРЕЧАНЮК.

ПОКИ в інших регіонах нові власники остаточно «добивають» цукрозаводи, які тримаються виключно завдяки своїм працівникам, котрі не хочуть, щоб підприємства зникли, на Хмельниччині модернізовують три цукроварні.

Лідером із впровадження технологій є Старокостянтинівський завод, де працює найсучасніше обладнання та застосовуються новітні методики отримання солодкого продукту. Протягом останніх трьох років чималі зміни на краще відбулись і на Шепетівській цукроварні. А незабаром нове обладнання поповнить матеріально-технічну базу Красилівського цукрозаводу.

Зокрема, компанія «A’SPIK Group», яка є власником усіх трьох підприємств, закупила два вакуум-апарати, завдяки яким буде суттєво збільшено вилучення цукру з сиропу. Обладнання пройшло стартове робоче випробування на цукрозаводі в м. Орадеї (Румунія) і показало чудові результати. І хоча у зв’язку з роботами із його монтування нинішній сезон переробки солодких коренів пройде повз підприємство, це не означатиме, що воно не діє.

А де ж власні сири, масло і картопля?

СЕРЕД усього набілу, який сьогодні імпортує Україна, частка масла і сирів становить 82%. І вона зростає ось уже дев’ятий місяць поспіль. Натомість, як повідомляє Асоціація виробників молока, вітчизняні аграрії дедалі більше скорочують експорт набілу. Так, продаж вершкового масла за кордон протягом першого півріччя загалом упав на 43% через упроваджені Євросоюзом високі мита на продукцію з України. Воно й зрозуміло, там захищають інтереси передовсім власних фермерів, які до того ж мають і солідну допомогу від держави за утримання великої рогатої худоби. У нас же цей бізнес, позбавлений належної урядової підтримки, невпинно скорочується. А ще вперше за 29 років незалежності наша країна стала імпортувати з Євросоюзу… картоплю, вирощування якої нібито стало нерентабельним. Про її постачання вже заявили Франція, Бельгія і Нідерланди.

Озимий горох приживається

ПРОТЯГОМ кількох останніх років усе більше вітчизняних сільгоспвиробників починають культивувати озиму форму гороху. Тоді як у Західній Європі її переваги оцінили набагато раніше. Зокрема, це можливість ефективніше використовувати техніку. Адже у тих господарствах, де вирощують велику кількість ярих культур, основне навантаження на сільгоспмашини припадає на весняну посівну кампанію. А сівба озимого гороху дає змогу частину цього тягаря перенести на осінь. Тим паче, що, судячи із закордонного досвіду, сіяти його можна досить пізно. Навіть якщо сходи цієї культури не встигли до морозів розвинутись і зміцніти, рослина нормально перезимує. Паростки гороху здатні витримати сімнадцятиградусний мороз. Крім того, насіння, що з якоїсь причини не зійшло восени, може дати сходи навесні.

Після перезимівлі озимий горох швидко відновлює вегетацію, тому добре використовує накопичену вологу і не страждає від весняних посух. Також серед інших переваг: більш ранні терміни достигання, вищі, ніж у ярого, врожайність і здатність збагачувати ´рунт азотом. До речі, на Заході кулінари для приготування страв шукають зерно саме озимих сортів, бо у нього ніжніший смак і воно швидко готується.