Самовидець Божественного Світла

Антоніна КІЗЛОВА.

На 11 вересня (29 серпня за ст. ст.) припадає один із семи празників, установлених у православному календарі на честь святого Іоанна Хрестителя, — Усікновення його глави (в народі — Головосіки, Всічення, або ж Івана Пісного, бо цього дня завжди діє суворий піст).

Цього дня поминають загиблих воїнів, єднаються в молитвах про примирення, про те, щоб наділені владою нею не зловживали й не коїли беззаконня.

У храмах під час служби згадується про діяльність Предтечі після хрещення Ісуса Христа, зокрема й про те, як угодник постраждав від гріховних пристрастей родини галілейського царя Ірода Антипи.

Володар відверто зневажав моральні настанови проти розпусти й нестриманості в розвагах. Разом із незаконною дружиною Іродіадою він часто влаштовував велелюдні бенкети, які переростали у справжні пиятики.

Предтеча намагався довести цареві, що це — згубний шлях, однак не був почутий. Натомість опинився в темниці. Втім, Іродіаді було мало ув’язнення проповідника, котрий, на її думку, лише всім набридав. Якось жінка підіслала до гостей свою дочку Саломею із пристрасним танцем, за який наказала просити в нагороду голову Іоанна. Нетверезий Ірод радо погодився.

Угодника стратили, однак його уста не припинили закликати до покаяння, доки не були пробиті кинджалом Іродіади. Завдяки благочестивій служниці Іоанні відсічену главу вдалося таємно винести з царського палацу й поховати в глечику на Єлеонській (Оливковій) горі — одному з пагорбів Єрусалима. Історія реліквії настільки насичена, що на честь трьох віднайдень святині встановлено празники. Перші два згадуються 8 чи 9 березня (24 лютого за ст. ст.), третє — 7 червня (25 травня за ст. ст.).

Українських господарів після відпочинку (щоправда, без випивки чи танців, бо саме вони створили передумови для страти св. Іоанна) на Головосіки чекала вже переважно не польова робота, а хатня. За народними спостереженнями, якщо цього дня відлітають на південь журавлі, то зима буде ранньою.