Дослівно

Валерій Примост, письменник, громадський діяч.

«Звичайні» війни починаються і закінчуються, економічні ведуться до досягнення компромісу, результат технологічних — перемога більш ефективної технології і, як наслідок, загальна користь.

Але є зовсім інша війна. Вона ніколи не завершується. В ній неможливий компроміс і не беруть у полон. Перемога однієї сторони позбавляє іншу сенсу існування і призводить до зникнення з лиця землі. Це культурна війна, нескінченний бій цінностей.

У культурній війні не важливо, скільки у вас солдатів і гармат, наскільки відважні та досвідчені ваші командири. Якщо культурна війна програна, солдати і командири не розуміють, заради чого боротися, в ім’я чого вмирати. Саме тому Мазепу, Петлюру і Бандеру підтримували лише нечисленні купки самовідданих патріотів. Саме тому на початку війни на Донбасі на всю нашу величезну країну знайшлося всього 10 тисяч добровольців. Усього десять тисяч. А не мільйон. Україна програє культурну війну протягом усієї своєї історії. І продовжує це робити. Ці поразки даються взнаки у кожній сфері нашого життя. Корупція і насильство, психологія жертви і комплекс меншовартості, невігластво, безвідповідальність, жадібність, інфантильність; безідейність і обмеженість еліти; безгосподарність і «гречана» психологія народу; розграбовані історичні пам’ятки і недопалки повз урни.

Якщо не отямимось, нас знову завоюють — як тричі в минулі часи. І купка самовідданих патріотів не зможе захистити Україну на очах у пасивної більшості, уми і серця якої вже захоплені окупантом. Час пішов...