Не туди йдемо

Валентин СИДОРОВ.

с. Степове

Новоодеського району

Миколаївської області.

У КВІТНІ 2013-го професор-аграрник В. С. Клюй звертався до четвертого президента України В. Ф. Януковича з Відкритим листом, аби припинилось нищення агропромислового комплексу нашої держави. Результат — як горохом об стіну. До п’ятого гаранта вчений чомусь не бив чолом. Можливо, сподівався, що відгукнеться парламент чи Кабмін на крик його душі. Ні гу-гу! Шостий президент, до якого Василь Семенович звернувся зі своїми висновками і аналізом наслідків відкриття ринку землі, продовжує ліквідовувати агропромисловий комплекс, бо не зацікавлений у тому, щоб Україна була розвиненою і конкурентоспроможною державою.

Але автор Відкритого листа, напевне, сподівається, що команда Зе дослухається його доленосних порад і зупинить процес ліквідації вітчизняного агропромислового комплексу. Проте цього не станеться, бо всі президенти і нардепи всіх скликань — це чужинці, які, за словами політичного і державного діяча Героя України Л. Г. Лук’яненка, не будують, а руйнують, забезпечуючи «заможне життя шахраям і пройдисвітам» і, звісно, дбаючи про власні шкурні інтереси.

У кожному українському місті й майже в кожному великому селі є братські могили воїнів, що полягли за рідну землю в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Підкреслюю, братські могили є, а братської ниви, засіяної колективно, нема.

Партій у нас хоч греблю гати, але всі вони люблять народ тільки у період виборчої кампанії. Сумління цих партійців перед нинішніми і майбутніми поколіннями не гнітить і не пече, — до церкви ходять, лізуть один поперед одного в нардепи і президенти, розкошують, «аж вгинається земля», та святять самі себе в мільйонери й мільярдери (понад дві тисячі їх уже вилупилося на бідності народній), розганяють по світу українців «голодні злидні годувати», зміцнюючи чужі економіки.

Людей можна довго обкрадати і вбивати, але їхнє прагнення до справедливості й заможності вічні.