П’ятниця, 4 вересня 2020 року № 67 (19815)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19815/print.php?n=46563

  • Запитання — відповідь

Місце відкриття спадщини

Ліна ПАСЬКО.

«Мій батько тимчасово перебував у м. Умані, там і помер. Однак зареєстроване місце проживання було в м. Черкасах, де й знаходиться його власність. До нотаріуса якого міста я маю право звернутися, щоб оформити спадщину?» — запитує Ірина В. з міста Сміла Черкаської області.

У СТАТТІ 1221-й Цивільного кодексу України вказано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Судячи з листа пані Ірини, їй потрібно звернутися до нотаріуса у місті Черкаси.

Особи, які бажають прийняти спадщину, мають подати заяву про її прийняття до нотаріуса — державного чи приватного або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування. Однак якщо спадкоємці постійно проживали із померлим на час відкриття спадщини, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом шести місяців не заявили про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених законом (частина четверта статті 1268-ї Кодексу).

Строк для прийняття спадщини становить шість місяців, який починається з часу її відкриття (ним є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою).

Після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини спадкоємцям видається свідоцтво про право на спадщину. В разі, якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, таке свідоцтво видається на ім’я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині решти спадкоємців (частина друга статті 1297-ї Кодексу).

Звісно, за нотаріальні послуги доведеться заплатити: згідно з частиною першою статті 42-ї Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1992 року, нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.