• Природа і ми

Гриби: знайомі незнайомці

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Нинішній сезон «тихого полювання» грибники Закарпаття розпочали ще в другій декаді травня. Печериці, голубінки (сироїжки), ліщанковці, лисички, підберезники з’являються в лісах першими. Очікується, що й збір осінніх грибів виправдає всі сподівання — і вологи, і тепла достатньо.

_{По трюфелі — із собаками}

ЛІСНИЧИЙ Виноградівського лісгоспу Василь Худа збирає гриби змалечку. Всі довколишні хащі знає як власний город, адже на своїй посаді вже понад 20 років. Завжди приносив лісових «трофеїв» удосталь: і щоб поласувати, і на продаж. Досі згадується йому односелець, який полюбляв і добре платив малому тоді Василю за так звані гірчиці — білі гриби, але з гірчинкою. Хлопчина носив йому гірчиці не просто великими кошиками, а такими, в яких коровам сіно підносять.

Нинішній рік Василь Васильович вважає дуже щедрим. Каже, на початку літа в лісі важко було розминутися з грибниками, однак дарів природи вистачало всім. Більшість збирає звичайні їстівні гриби, а дехто полює на рідкісні. Василь Худа сам не натрапляв, скажімо, на трюфелі, але декотрі знайомі хвалилися, буцімто знаходили ці надзвичайні гриби. Дехто шукає їх навіть зі спеціально навченими собаками.

Колись у лісах Закарпаття росло предостатньо цісарських грибів, які місцеві називають королівками. Потім вони надовго зникли, але тепер повернулися. Може, стан довкілля поліпшився, оптимістично пояснюють це явище люди. Королівки можна споживати виключно у сушеному вигляді як ароматну грибну приправу, котра робить страву смачнішою і надає їй апетитного забарвлення.

Як досвідчений грибник, Василь Васильович знає прикмети грибних місць. Якщо мова, наприклад, про білі, боровики, то найсприятливішою для їхнього росту є місцина в дубовому лісі, куди рано-вранці падає сонячне світло. Додаткова ознака — на цьому місці може рости барвінок.

_{Хвиля перша, друга, третя}

НА ЗАКАРПАТТІ є кілька місць, де грибів особливо рясно. Приміром, багатий на них історичний Шаланківський ліс, у якому зупинялися перші кочові племена, предки нинішніх угорців. Інша грибна місцина теж знаменита своїм глибоким минулим — тут, у лісах за Тисою, була найстаріша в Європі стоянка первісних людей.

Популярними серед населення є гірські ліси Міжгірського, Рахівського, Ужгородського, Свалявського, Тячівського, Хустського районів. Місцеві жителі влітку мають непогані доходи, здаючи гриби або на заготпункти, або вивозячи їх на продаж у райцентри. Загалом гриби з’являються у лісі хвилями. Перша з них, залежно від кліматичних особливостей року, може початись у травні. Триває ця хвиля від одного до двох тижнів. У середині липня — друга поява грибів із такою ж тривалістю. У цей час умови для їх росту сприятливіші: земля вже достатньо прогрілася для появи білих грибів.

Третя хвиля настає з середини вересня. У цю пору до грибного різноманіття приєднуються осінні опеньки. Трапляється, каже Василь Худа, опеньків скупчиться на одному стовбурі дерева стільки, що за ними більше не треба нікуди йти — чималий кошик буде повним.

— Збираючи гриби, головне не бути жадібним, не брати все підряд, — застерігає Василь Васильович. — Потрібно оминати незнайомі, сумнівні, а також старі — всі вони можуть бути отруйними. На жаль, люди нехтують цими нескладними правилами безпеки, забуваючи, що гриби бувають не лише їстівними.

_{Розумні істоти?}

СВІТ грибів — різноманітний, цікавий і таємничий, стверджує Василь Омелянович Агій, науковець і керівник лісового господарства у Виноградівському районі. Серед учених досі триває дискусія з приводу того, до якого світу — рослинного чи тваринного — належать гриби. Василь Омелянович переконаний, що це окремий вид, особлива ланка біобалансу на нашій планеті. На Землі триває безперервний процес перетворення мінеральних речовин на органічні, які своєю чергою знову розкладаються на мінерали. Без цього сталося б вихолощення землі, рослини не мали б чим живитися, їхнє перетворення припинилося б. На думку В. Агія, розкладання органіки на хімічні елементи забезпечують саме гриби. Звісно, йдеться не про ті з них, які споживають люди (їх в активному обігу порівняно мізерний відсоток), мова про той грибний світ, який налічує чотири мільйони видів.

Гриби, певен Василь Омелянович, найбільш живучий компонент живого середовища, незважаючи на те, що ми невпинно їх знищуємо: одні споживаємо, з іншими нещадно боремося. Ми виводимо гриби, коли вони з’являються в підлозі та інших дерев’яних конструкціях наших будинків; коли вони потрапляють у пшеницю та інші злакові рослини, на помідори, персики, абрикоси… Як відомо, 80% захворювань людського організму спричиняються саме грибами.

«Ми й досі знаємо про гриби далеко не все, — каже Василь Агій. — Вони набагато старші за людину, адже з’явилися на планеті разом із рослинним світом. За сотні мільйонів років свого існування у них збереглась унікальна здатність виживати, підлаштовуючись під зміни клімату й техногенні обставини. І хтозна, може, й мають рацію ті фантасти, які вважають гриби розумними істотами...»