Перевеслом підперезаний

Михайло МОРОЗ.

ВІДКОТИЛОСЯ за горизонт літо, залишивши після себе різні спогади. Бо хоч би яким воно було: дощовим чи спекотним, але літо є літо, і окремі його ознаки ще деякий час будуть у розкладі вересня. І це цілком закономірно, бо за астрономічним календарем осінь вступає у свої права лише 22 вересня, у день осіннього рівнодення. А отже, до того дня багато що може змінитися у природі.

Вересневий ліс особливо чарівний. І не лише тому, що різнокольоровий. Він наповнений тишею і ароматами: пахне листя, хвоя, мох, гриби, квіти. Майже весь місяць цвістимуть золотушник, буркун, брат-і-сестра, петрів батіг.

Іще довго не зімкне своїх синіх очей цикорій. Він наче не помічає прохолодних осінніх туманів, не відчуває, що вкорочується день, менше стає світла і тепла, і продовжує жити за літнім календарем, заохочуючи до цього інші трави. Серед його однодумців, зокрема, верес, зеленуваті килими якого ось-ось з’являться на галявинах.

Відлітають у вирій птахи. Один за одним пропливають у небі каравани, посилаючи на землю свої прощальні мелодії. Особливо емоційні звуки журавлів. Їхнє сумне «курли» зворушує, мабуть, найчерствіші душі. Крім журавлів, ключем-клином летять лебеді, лелеки, гуси.

У птахів, що залишаються зимувати, інші турботи. Вони усі дні проводять на кормових угіддях. Наприклад, тетері охоче навідуються у березняки поласувати березовими бруньками. Великі синиці обстежують дерева і знищують шкідників, що загрожують їхньому здоров’ю. Чимало птахів свої їдальні влаштовують на полях, де недавно закінчилися жнива. Кожна зернина, що залишилася на землі, потрапляє до дзьобиків птахів.

Починають червоніти плоди глоду, шипшини, журавлини. Наче з долонь, випадають ліщинові горіхи, які визбирують і носять до своїх зимових схованок білки. Чимало звірів охоче ласують грибами. Їх вересневої пори, надто після дощів, чимало на всі смаки. Великий вибір і лікарських рослин: так, у вересні найкраще заготовляти деревій, польовий хвощ, полин, календулу, безсмертник, мати-й-мачуху, подорожник.

Та особливою прикметою вересня є бабине літо. Закосичене легким білим прядивом, воно з’являється у теплі сонячні дні. На жаль, ненадовго. Тому помилуватися цим зітканим природою шовковистим мереживом не завжди доводиться. Але можна, якщо часто навідуватися на лісові галявини. Там, на поруділих травах, найчастіше стелиться бабине літо. І це не єдине видовище, яке подарує золотий срібний вересень. Саме цими епітетами найчастіше нагороджують перший осінній місяць. І він намагається виправдовувати їх. Сподіватимемося, що й цього року вересень нікого не розчарує.

Звичайно, не обійдеться і без типових осінніх атрибутів: різких подихів вітру, свинцевих пасм хмар, що все частіше з’являються на горизонті. Недарма в народі кажуть, що у вересні сім погод надворі. Точніше — сім звичок. Вересень сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде. І зміни у кліматичному календарі не зовсім відчутно впливають на те, що віками склалося. Тому слід пам’ятати, що ще літо нагадало про кожуха, якого треба тримати напоготові. Бо осінь є осінь. Якщо літо дихає теплом, то вона прохолодою, яка поступово переходить у холод. І саме вересень, як ранок осені, є тим перехідним місточком природи, яким не варто швидко бігти, а йти повільно, роздивляючись навколо і милуючись красою.