В небі печаль журавлина

Микола ЛУКІВ.

Тиха осіння пора.

Лагідна, сонячна днина.

Чайка над плесом Дніпра,

В небі печаль журавлина.

В мирній задумі гора,

Далі імлою повиті.

Банями церква стара

Молиться Богу в блакиті.

Плинуть роки і віки,

Все за водою спливає.

Вічного справді-таки

В світі нічого немає.

Сходять і гаснуть зірки.

Меркнуть старі заповіти.

Те, що любили батьки,

Переосмислюють діти.

Але й за далями літ

Дні голубіють погожі.

Люди, що з’являться в світ,

Чимось на нас будуть схожі.

В древній задумі гора.

В небо зведеться билинне.

І понад плесом Дніпра

Чайка у вічність полине.