Вівторок, 1 вересня 2020 року № 66 (19814)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19814/print.php?n=46523

  • Не можемо мовчати!

Такі «капремонти» до прірви доведуть

Василь ПІДДУБНЯК.

Одна з «позолочених» міліцейськими підрядниками утеемерівських хатинок.

Фото з архіву Херсонської міської організації УТМР.

Леонід Величко, багаторічний голова Херсонської обласної організації УТМР (Українського товариства мисливців і рибалок) — чоловік у південних краях відомий і заслужений. Тривалий час провів Леонід Іванович на відповідальних партійно-господарських посадах. Має і високі урядові нагороди, і генеральські міліцейські лампаси, і відомчі грамоти. Та й головою обласної організації УТМР став не випадково: організаторські здібності у нього ще й зараз не б’ють, а фонтанують!

ТОЖ не дивно, що і на новому відповідальному посту, користуючись досвідом і партійно-господарськими зв’язками, розвинув бурхливу діяльність. При ньому обласна організація УТМР стала чи не найкращою в Україні. Величка ставили за приклад, преміювали, нагороджували. Задоволений рибальсько-мисливським щастям, Леонід Іванович відчував, що цього щастя у нього замало. І розвинув ще бурхливішу діяльність не тільки у галузі розмноження зайців і фазанів, а і, як виявилося, фінансово-господарських порушень.

За стійкою традицією керівний штаб Українського товариства мисливців і рибалок справами на місцях мало цікавився — головне, щоб риба у Дніпрі й озерах водилася, фазани токували і якомога більше членських внесків надходило.

Те, що десятиліттями влаштовувало чиновників УТМР у Києві, викликало все більшу підозру у платників членських внесків: «Куди і на що йдуть наші мозолями зароблені гроші?!»

— Два роки тому люди і мені почали задавати запитання: «Де і на що йдуть наші внески?» — зізнається голова міської організації УТМР Віктор Мельниченко. — Я, щиро кажучи, не знав, що відповісти. Тому усно передав це та інші запитання Леоніду Івановичу: шеф знає все і про все людям доповість. Мені ж було відомо лише те, що громадські кошти перебувають на рахунках у банках. Яких? Не знаю і досі. Не відомо нашим мисливцям і рибалкам, які об’єкти товариства і за скільки здаються в оренду. А тут іще й чутки поповзли, що Величко спродує спільне добро — човни, причали та інше, а виручку начебто кладе собі в кишеню… Про високі зарплати Величка і його соратників уже не байки — легенди ходять! Леонід Іванович, як людина в області відома багатьма заслугами на всіх постах, мав би чесно відповісти людям, щоб не тільки мундир був чистий, а й совість. Проте цього так і не сталося. Леонід Іванович цинічно ігнорує все — від листів міської організації до двох адвокатських запитів.

— Так ви звернулися б вище — у Київ…

— Зверталися й у Київ. Ну, прислав Київ комісію, ну «перевіряли» нашу колективну скаргу. Та що з того? Видно, всім, що діється у Херсоні, столичні ревізори залишилися задоволеними. А з нас дурнів роблять. Образливо!

— За рішенням нашої президії мені доручили зробити інвентаризацію по мисливсько-рибальській базі «Проріжка», — розповідає голова ревізійної комісії міської організації УТМР полковник міліції у відставці Володимир Григорович Подлубний. — Коли підняв документи, датовані ще 1995 роком, коли вник у те, які обсяги робіт по «Проріжці» виконані і які суми заплачені з наших же внесків, запідозрив, що тут далеко не все чисто. Чи тягне на кримінал, не буду стверджувати, але руки хтось добряче нагрів…

Згоден із таким припущенням і голова первинного мисливського колективу №3, член президії міської організації УТМР Микола Самчинський:

— Скажу як професійний будівельник: суми, вказані у кошторисі на капітальний ремонт мисливського будиночка на базі «Проріжка», обсяги зазначених робіт явно завищені! Я розумію, що перевірити все складно: чверть віку з того часу минуло. Правда, можна перевірити обсяги бетонних і цегляних робіт. Що я і зробив. Побував на місці, оглянув «капітально» відремонтовані об’єкти, звірив з кошторисом. Люди добрі, та за такі кошти можна було б дві чи й три таких бази капітально відремонтувати! Якщо перевести всі затрати на капремонт на тодішній курс долара, то вийде кілька тисяч «зелені»! У той час за півтори-дві тисячі «зелених» можна було купити в Херсоні квартиру, за 300—400 — дачу на Дніпрі. А тут якийсь ремонт будиночка із прибудовою до нього загальною площею 100 «квадратів»…

— Хто ж так «капітально» відремонтував базу і документально підтвердив обсяги виконаних робіт?

— Усі виявлені нами документи виготовлені у ремонтно-будівельному управлінні (не впадіть зі стільця!) обласного управління міліції. На цих документах, дивіться, печатка цього РБУ, підписи відповідальних осіб. Підписані вони також головою обласної ради УТМР Леонідом Величком і підрядником — начальником згаданого РБУ Олександром Басалаєм. У дефектному акті є всі необхідні підписи, крім одного — головного мисливствознавця Віктора Мельниченка. Проти його прізвища навіть чорнильної крапки нема.

— Нема підписів і єгерів бази, які тут працювали, голови ревізійної комісії, — додає Віктор Мельниченко. — На що витрачена сума, рівна нинішньому річному внеску, — невідомо. Документи залишилися тільки щодо «Проріжки». Не здивуюся, якщо подібні «капремонти» випливуть і по «Краснюковому».

— За такі гроші база була б не гірша, ніж база «Красна хата» у рибінспекції, — зауважує професійний будівельник Микола Самчинський. — А ось ще. У дефектному акті на дві бази — «Проріжка» і «Краснюкове» — значиться сума: 2 млрд купонокарбованців. Це сума збитків, завданих потопом у 1996 році: затоплена і вийшла з ладу стаціонарна електростанція, зруйнований дах адміністративної споруди, знесений водою причал, зруйнований вольєр для вирощування диких качок, складські приміщення… Не потоп, а бомбардування! Цікаво, що складений цей дефектний акт… за рік до «капітального» ремонту бази «Проріжка»!

…Ніхто не заперечує заслуг генерала-орденоносця Леоніда Івановича Величка перед областю, компартією і Батьківщиною. Може, він заслуговує і на значно більшу матеріальну забезпеченість своєї старості, ніж зараз має. Але ж не за рахунок мисливців і рибалок, котрі щороку сплачують по 600 гривень внесків, як то кажуть, з мозоля. Для Леоніда Івановича сума, мабуть, і справді символічна. Та про переважну більшість членів УТМР цього аж ніяк не скажеш.

Далі буде?