• Сила громади

Стародавній Любеч осучаснюється

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

На фото Сергія Кордика: Сергій Пінчук у новій шкільній їдальні.

Любецькій об’єднаній територіальній громаді дістався нелегкий спадок — зношена соціальна та освітня інфраструктури, зруйновані дороги, відсутність кваліфікованих фахівців. Із позитива — уславлена назва, неповторна природа і роботящий люд. Сьогодні це містечко, яке є центром ОТГ, поступово розвивається і осучаснюється. Показовим є те, що кошти громада освоює, роблячи ставку на молоде покоління.

СЕЛИЩЕ Любеч відоме Чернігівщині та Україні не лише в історичній ретроспективі — як місце з’їзду князів, а й досить сильною волейбольною командою, яка виборює призові місця на обласних чемпіонатах і Всеукраїнських змаганнях. До цього часу волейболісти тренувались у непростих умовах. Спортивний зал Любецької школи не те що не відповідав класу, а й навіть був загрозою для здоров’я спортсменів, адже через відсутність належної вентиляції був уражений грибком. І ось — оновлений спортивний зал із новою вентиляцією, роздягальнями та вбиральнями.

«Сьогодні приємно зайти до спортивної зали, — говорить випускник школи, а нині студент військового інституту телекомунікації та інформатизації Дмитро Костюк. — Навіть не порівняти із тим, що було».

«До ремонту тут була катастрофічна ситуація — осипалась стеля, були мокрі стіни та підлога, — додає його товариш Владислав Пилипенко. — Тепер же тренуватись — саме задоволення».

«Останні кілька років школа, як той мурашник, — радіє голова Любецької ОТГ Сергій Пінчук. — Ми закуповуємо меблі, відремонтували їдальню, капітально оновлюємо спортивний зал. Не шкодуємо грошей на освіту і спорт, бо здорова та освічена молодь — це майбутнє нашої громади».

Узялись у Любечі й за ямковий ремонт центральної дороги.

«Ми довго чекали інфраструктурної субвенції, але так її й не отримали, — констатує селищний голова. — Тим часом дорога поблизу центральної алеї потребує капітального ремонту, адже її асфальтне покриття ущент зношене. Втім, на це потрібно аж вісім мільйонів гривень, а таких грошей у бюджеті громади катма. Тому ухвалили рішення власними силами і власним бюджетом розпочати ямковий ремонт. 30 років тут узагалі ніхто нічого не робив, тож треба із чогось почати. Закупили асфальт і найняли підрядника. Орієнтовний обсяг роботи — 760 метрів в обидва боки. На все про все — 100 тисяч гривень».

За словами Сергія Пінчука, якщо асфальт протримається довго, то подібну практику перенесуть на всю громаду. Та все ж ремонт регіональних доріг — це прерогатива балансоутримувачів — Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА та Укравтодору. Проте, як бачимо, стан доріг місцевого значення владу не хвилює. Тож громадам сподіватись на державу марно, треба розраховувати лише на власні сили.