Архів
П’ятниця,
21 серпня 2020 року

№ 63 (19811)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

До українців

Віктор БАРАНОВ.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці –

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордиться, що ми – українці?

 

І що в нас є душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні – таки український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

 

І що хміль наш – у пісні, а не в барилах вина,

І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

 

Я до себе кажу і до кожного з вас: – Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

 

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од меду нам видався чад забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

 

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в «моголах» і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»?

 

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…

Добре знаю, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

 

І тоді в мені ниє крамоли осколок тупий,

Мене думка одна обсідає і душить на славу:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

 

Тож хіба не впаде, не закотиться наша зоря

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми ще й досі спокійно себе почуваєм хохлами!

 

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.

Можна жити й хохлом – і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?

 

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Відкликано посла
Читати
Мінус іще 140 тисяч чоловік
Читати
Позачергова сесія парламенту
Читати
У ПТУ можна вступати і в жовтні
Читати
А як же боржники?
Читати
Новий стратегічний аеропорт
Читати
Фільм про Донбас — серед номінантів
Читати
Зірка художника Iвана Марчука
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове