Вівторок, 11 серпня 2020 року № 60 (19808)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19808/print.php?n=46320

  • Гаряча тема

Ольга Голубовська: «Почуваємось упевненіше, ніж у березні»

Лана САМОХВАЛОВА.

Ukrinform.ua

Днями в агентстві «Укрінформ» відбулася пресконференція групи дослідників, які вивчають уплив деяких препаратів на COVID-19. У заході взяла участь і лікар-інфекціоніст Ольга Голубовська. На своїй сторінці в соцмережі вона постійно публікує дописи, присвячені COVID-19, — новини, рекомендації і лікарям, і суспільству. Так і має діяти професіонал: шукати шляхи лікування і пояснювати людям, що відбувається. Лікар принагідно дала розгорнуте інтерв’ю.

— Ольго Анатоліївно, який підсумок вашої COVID-боротьби за останні три місяці?

— Найголовніша подія — нам вдалося зробити протоколи терапії, що для клініцистів украй важливо. Є різні протиепідемічні заходи, але протокол — ключовий крок. Березень для всіх нас був дуже важкий, ми читали китайські, італійські, іспанські протоколи. Але одна річ — читати десь щось, а інша — реальна клінічна практика. І нам було дуже складно від цього потоку хворих, від того, що абсолютно незвичайне захворювання, ми ніколи з таким не стикалися, це не грип зовсім. Воно дуже тривале, дуже непередбачуване. Як у період розпалу захворювання, так і після виписки в нас пацієнти помирали від тромбоемболічних ускладнень. Тому підходи до лікування у світі постійно змінювалися, і ми потребували нашого нормативного документа. І він у нас є.

Це вперше за останні роки наша країна створила свій нормативний документ, тому що міжнародних рекомендацій офіційних інституцій на сьогодні бути не може. Адже немає чіткої доказової бази. Щоб провести великі дослідження, треба кілька років — рік як мінімум, а хворих потрібно лікувати просто зараз. І через наші руки пройшло багато лікарських засобів, які призначаються і рятують тисячі життів, і всі інфекціоністи мене розуміють із пів слова. Наше завдання — вчасно лікувати й не доводити пацієнтів до важкого стану, тим більше такого, що потребує ШВЛ.

Щодня виходить до пів сотні публікацій про лікування коронавірусу, дослідження іноді дають діаметрально протилежні результати. Ми до протоколу внесли найефективніші препарати, деякі з рекомендованих дуже серйозні, і використовуємо їх у найкритичніших випадках. Сподіваємося, що скоро внесемо антикоагулянтну терапію.

Ми спілкуємося зі спеціалістами всього світу, і наші підходи загалом збігаються. Сьогодні завдяки цьому почуваємося впевненіше. Вже самі розуміємо багато речей, величезна кількість пацієнтів пройшла лікування. І для мене як для клініциста це найголовніше. Тому що одна річ — створити нормативний документ, інша — навчити всю країну нюансів.

У жодній інструкції світу не прописана коронавірусна інфекція, це зрозуміло. І, на жаль, сьогодні у нас препаратів прямої дії на вірус немає. Вирішується питання з ремдесивіром (новий протиковідний препарат, затверджений в українському і міжнародному протоколах. — Ред.), сподіваюся, він буде до кінця літа.

— Чи не виникне дефіцит? Навіть Єврокомісія дуже суворо розподіляє ремдесивір по країнах ЄС. Ми зможемо його отримувати?

– Щодо ремдесивіру, приміром, компанія-виробник дала ліцензію на випуск генеричного препарату, і це вирішує проблему.

— В Україні виготовлятимемо?

— Вже в нас, я дуже сподіваюся. Виробники навіть готові надати, наскільки я знаю, кілька безкоштовних курсів препаратів. Панацеї не буде, тому що це ліки прямої дії на вірус, але не суто специфічні, тобто їх можна використовувати для багатьох РНК-умісних вірусів. А якщо немає суворої специфічності — значить, і ефект уже не такий, як, приміром, від озельтамівіра при грипі. Ці препарати, ремдесивір зокрема, застосовувалися під час спалаху лихоманки Ебола у Західній Африці і теж не показали високої ефективності.

Розумієте, в такої хвороби, як цей новий COVID-19, де немає суворо специфічних препаратів, увесь наш терапевтичний уплив має мінімізувати ризики розвитку важкого стану. Саме тому ми прописали госпіталізацію середньотяжкого перебігу захворювання — те, чого у світі не роблять, бо в інших країнах не вистачає ліжок.

Те, що нам закидали як негативний момент, — що в нас ліжок набагато більше, ніж у Європі і США, тому їх треба скорочувати і робити хорошу лікарню — одну на 200 км (якої ніколи не буде, поки у нас не йтиме на медицину не менш як 3% ВВП)... Так от, нині ці ліжка в регіонах, які не встигли скоротити, врятували тисячі пацієнтів! Якби коронавірусна інфекція прийшла на пів року пізніше, то тисячі людей не мали б доступу до медичної допомоги.

Сьогодні до цих лікарень, у яких немає реанімаційних відділень, провели кисень, і в них лежать пацієнти. Основне в лікуванні — це дихати киснем — терапія є, вона розроблена. Потрібні грамотні лікарі та елементарні дослідження. Мені страшно уявити, що було б без цього, у нас смертність була би в рази вища.

— Нині тестується понад 100 вакцин, Україні щось світить, це хоч мінімально гарантує якийсь прогрес?

— Навіть наша держава намагається розробити вакцину проти коронавірусної інфекції. Думаю, що, коли вона десь буде створена, ми зробимо все для того, щоб забезпечити нею наших громадян.

— Ви думаєте, два роки потрібно, більше?

— Розумієте, з вакцинами ще рано про щось говорити, тому що при першому спалаху коронавірусної інфекції — SARS — розробили препарат, але, на жаль, небезпека його введення полягала в тому, що в деяких пацієнтів виникали тяжкі ураження легенів, спричинені вже самим щепленням.

— Сьогодні поширюють новину про те, що в Тернополі людина хворіла на COVID-19 тричі. Тоді взагалі постає питання про імунну відповідь...

— Ми це обговорювали. Немає чітких доказів, що було повторне зараження. Тому що ситуація, коли повторна форма розвивається протягом трьох місяців, схожа на біологічну фантастику. Якби таке було, то ми не досягли б спеціалізації, а постійно хворіли б.

Моя думка: повторне зараження можливе не раніше, ніж через рік. І за даними ВООЗ, теж немає даних, доказів про це. Випадки нібито повторного зараження базуються на результатах ПЛР. І в нас теж були такі люди, у яких легке нездужання — і ПЛР-тест позитивний. Але він буває хибно позитивний і хибно негативний. А потім ми думали: «О, слава Богу, вже, напевно, перехворіли», — а виявлялося, що через три місяці розгорталася типова клінічна картина.

Одне слово, поки що чітких доказів повторного інфікування немає. Я як інфекціоніст погано уявляю, що є можливим повторне інфікування протягом найближчих трьох місяців після захворювання. Не може такого бути. Якщо є якийсь збудник, наш організм обов’язково йому протидіятиме. І ця пам’ять зберігається певний час. Скільки? Ми ще точно не знаємо.

Масове тестування — при цьому за якістю тестування (як і чим робили забір) не простежиш — часто дає у людей щоразу різні реакції, і вони по три місяці не можуть вийти на роботу. А були випадки, коли в людини, яка потрапила з вогнища, чітка картина хвороби, ПЛР негативна, а хворобу підтверджує ІФА. Постановка діагнозу в інфекційному захворюванні — це сукупність клініко-лабораторних даних і лише за одним критерієм.

— А от, крім того, що вакцинуватися, мити руки, носити маски, їсти фрукти і овочі, як ми можемо себе підготувати до другої хвилі вірусу? Як на мене, ми трохи розслабилися…

— Усе насправді дуже складно і дуже просто. Для того, щоб мінімізувати ризики інфікування, треба дотримуватися дистанції близько двох метрів, оптимально — півтора-два метри. Якщо ви не можете забезпечити такої відстані, маєте носити маску, можна мити руки — не обов’язково антисептиком, а просто мити. Маємо менше торкатися обличчя. Чим добре у масці, то це тим, що навіть якщо руки постійно до обличчя тягнуться, то це теж мінімізує якісь ризики. От, напевно, і все, більше ви абсолютно нічого не вигадаєте.

— А вакцинація від сезонного грипу допоможе?

— Це, до речі, ще теж обговорюється, тому що одні дані кажуть, що може збільшувати ризик у певної категорії людей, інші — що ні. Я ще раз повторюю, ви подивіться, які діаметрально протилежні рекомендації випускають — діаметрально протилежні! — то гормони не можна, то можна, то гідроксихлорохін не можна, то можна.

— Ви казали, що американці використовують для профілактики від COVID-19 квертин?

— Так, вони вважають його нешкідливим і дешевим. Також застосовують для профілактики вітаміни С, D і навіть такий дивний для нас засіб, як мелатонін. І навіть в одній із країн триває дослідження його впливу. Але якщо говорити з точки зору доказової медицини, то підтвердження корисної дії цих засобів немає.

— А є у вас відчуття, що COVID-19 відступає?

— Ні, абсолютно ніякого відчуття немає. Єдине, що можу сказати: я дуже боялася другої хвилі і боюся її досі. Епідеміологи не люблять поняття «другої хвилі», це в них називається просто «епідемічний сезонний ріст захворюваності» (ми знаємо, що коронавіруси мають сезонність). От, враховуючи те, що сьогодні ми спостерігаємо зростання, це ще триває все та ж перша хвиля.

Я дуже сподіваюся, що катастрофи особливої не буде, але ми повинні готуватися, бо жоден прогноз щодо цього коронавірусу ще не справдився, жоден! Побоююся осіннього зростання захворюваності. Але для того, щоб говорити про другу хвилю, сьогодні не мало б бути зростання захворюваності. А по клініці, по наших стаціонарах бачимо збільшення числа хворих. У деяких регіонах посилилося зростання важких пацієнтів.

Якщо ви пам’ятаєте, Всесвітня організація охорони здоров’я, на жаль, теж трішечки проґавила цю проблему. Спочатку оголосили надзвичайну ситуацію, а потім уже, коли злягла вся Європа, — пандемію.

— Скажіть, а чому зростання? Ми ж так суворо дотримуємося карантину…

— Ніхто не може дати чіткої картини і сказати, чому так сталося. Це може бути пов’язано з природними властивостями самого вірусу, про який ми мало що знаємо, чи з річним скупченням людей — от показували Одесу, а там теж стаціонари переповнені. Ми очікували, що зі спекою вірусу поменшає, але цього не спостерігається.

Лікування інфекційних хвороб — це певна філософія. Ми зав­жди прагнули до вищого пілотажу: не нашкодити хворому і мінімізувати ризики захворювання (хоча не вистачає реанімацій, персоналу). Ну а загалом ми справляємося непогано і почуваємося набагато впевненіше, ніж у березні.