Поверніть річці назву!

Олександр МАТВІЄЦЬ.

с. Пироги

Глобинського району

Полтавської області.

ВСЕ своє життя знаю цю найчистішу на Полтавщині річку з милозвучною назвою Псьол. Так її називали з давніх-давен. А 2019-го після реконструкції автомобільного шляху Київ — Харків встановлено дорожній вказівник із зовсім іншою назвою — Псел.

Практика, коли назви міст і сіл спочатку зросійщували, а потім записували їх англійською мовою (Кіеv, Kharkov, Lvov, Odessa, Lugansk, Kremenchug, Mirgorod, Globino...), широко використовувалась у колишній радянській імперії, де державною мовою для всіх союзних республік була російська. І нині, як бачимо на прикладі нашої річки, цей мовний рудимент не зник. Державні чиновники, відцуравшись від рідного слова, спотворили історію рідного краю.

До речі, у нашій мові багато іменників і дієслів із «ьо»: льон, дзьоб, льох, тьохкати, сьорбати. І ми ніколи не говоритимемо: «соловейко техкає», «вирощують лен», «сербати гарячу каву», «дзеб пташки»...

Підстав для перекручення новітніми «знавцями» назви річки немає. Тому потрібно записати назву правильно і очистити всі географічні карти, заражені цим «мовним вірусом».

Закликаю владу повернути Пслу його історичну назву. Звертаюся до науковців Національної академії наук України, філологів провідних університетів, письменників, шанувальників української мови: «Захистімо і збережімо наше рідне народне українське слово!».

А тутешні люди, як це робили їхні діди, прадіди і прапрадіди, продовжуватимуть називати свою рідну річку милозвучним словом Псьол, а не чужинським Псел. І кожного літнього спекотного дня чутимемо закличні бадьорі дзвінкі дитячі голоси: «Ходімо на Псьол купатися!».