Осідлав коня і долю

Віктор МАРУЩЕНКО.

Полтавська область.

Фото з сімейного архіву.

ОЛЕКСАНДР Іванович Івахненко донині пам’ятає, як уперше в дитячому віці осідлав коня. Відтоді його любов до цих прекрасних благородних створінь не згасає. Тож не дивно, що своє життя чоловік присвятив кінній справі.

Спершу працював у селі Калайдинці, що в Лубенському районі Полтавщини, затим вирішив заснувати власний кінноспортивний клуб «Замкова гора», який нині успішно існує й розвивається.

— Підготовча робота до відкриття клубу розпочалась ще 2007-го, — розповідає Олександр Іванович, — адже потрібно було знайти відповідну територію, довести її до ладу, облаштувати стайню, манеж і огорожу. Найважливішим кінцевим етапом став підбір коней, оскільки планувалась робота з наїзниками новачками і дітьми.

А вже 2010-го була офіційно заснована Лубенська міськрайонна громадська організація «Кінноспортивний клуб «Замкова гора». Розташована вона в одному з найживописніших куточків міста. Колись на цьому узгір’ї князь Вишневецький збудував готичний замок, який своєю величчю і масштабністю поглинув долину річки Сула, приховуючи під своїми стінами цілу систему підвалів, таємних ходів і заплутаних лабіринтів.

Засновником і керівником клубу був і залишається Олександр Івахненко — зооінженер із конярства, інструктор, берейтор (навчає верхової їзди, об’їжджає верхових коней). А помічником у цій справі є його дружина Алла Федорівна — теж палка шанувальниця коней, як, до речі, і 10-річний син Ігор. Увесь час родина разом на стайні, де піклуються про своїх «дітей». Інакше Івахненки коней і не називають. Треба бачити, з якою відповідальністю і любов’ю вони ставляться до харчування тварин, їхнього утримання, роботи і здоров’я.

У власності «Замкової гори» — вісім коней різних порід (українська верхова, тракененська, вестфальська, ганноверська). Основна мета клубу — пропаганда здорового способу життя, створення майданчика для реабілітації та соціальної інтеграції осіб з інвалідністю з дитинства і дітей з інвалідністю, дітей-сиріт і дітей із нещасливих родин, окрім того, це ще й чудове місце для організації сімейного дозвілля. Клуб також бере активну участь у різноманітних міських заходах, насичуючи святкову програму цікавими й захопливими виступами.

За останні роки кількість людей, які займаються тут кінним спортом, збільшилась учетверо.

— Для багатьох клуб — це не просто місце для тренування, а домівка, де можна відпочити передовсім морально, притулившись до улюбленого коня, і забути про всі негаразди, — каже Алла Івахненко. — Коні — щирі створіння, які насичують людське життя прекрасними моментами. Для мене вони вірні друзі. Я навчилась читати їхню поведінку, тому відразу знаю, що кого тривожить і що кому подобається.

Доглядати за улюбленцями подружжю Івахненків допомагають батьки і сестра Валентина Федорівна Балога, яка також є тренером і суддею з кінного спорту.