• АПК

Не все так просто

Василь ГОРВАТ.

Закарпатська область.

Час від часу зустрічаю свого знайомого пана Еміла з великим пакетом. Виявляється, він збирає виноградних равликів. Тих самих, за яких експортери платять непогані гроші й відправляють за кордон для тамтешніх гурманів. Але в Еміла є свої споживачі делікатесу — домашні качки.

ЖОДНИХ обмежень щодо збирання равликів немає, каже директор ДП «Виноградівське лісове господарство» Василь Агій. Це один із небагатьох видів у природі, якого можна «експлуатувати» без порушення екологічного балансу. Інтерес до слимаків то посилюється, то спадає. У 1990-х, згадує Василь Омелянович, підприємці заготовляли їх на експорт у Шаланківських лісових угіддях, але це тривало буквально кілька років. Недавно почалася нова хвиля інтересу до равликового бізнесу, пов’язана з вирощуванням на спеціальних фермах. Свого часу повідомлялося про господарство в Нижньому Селищі як про перше таке на Закарпатті. Подібні відкрилися в інших областях. Відтоді минуло кілька років, але про експорт десятків тисяч тонн продукції щось не чути...

Як показала практика, зізнається власник ферми із Нижнього Селища Михайло Дем’ян, виробництво равликів — аж ніяк не прибутковий бізнес. Собівартість вирощування в Україні становить 1,8 євро за кілограм. У Європі на порядок менша. Тож коли доходить до експорту, часто виявляється, що кінцевий результат не виправдовує вкладених коштів, часу і роботи. Найбільше, мабуть, заробили на равликах консультанти, які рекламують цю справу, обіцяючи рентабельність 98% і мінімум вкладень... Отож друга хвиля інтересу теж відступила, фермерське виробництво й експорт равликів упали до мінімуму. За всі роки незалежності було продано за кордон усього 100 тонн продукції.

У підсумку пан Михайло відмовився від виробництва слимачків на експорт і використовує свою ферму як туристичний об’єкт. Тут гості можуть побачити технологію вирощування равликів, дізнатися цікаві факти про них і продегустувати делікатесні страви за класичними рецептами, зокрема равлики-шафрано і равлики бургундські. Але й цей вид діяльності був рентабельний до приходу у світ COVID-19. Деякі закарпатці, зокрема у Велятині, вирощують равликів задля косметичних і лікувальних процедур, оскільки їхній слиз — це ціла комора корисних для шкіри речовин.

Щодо диких виноградних равликів, то інформації про їхню заготівлю нема. Хоча за межами краю, в центральних областях, цим бізнесом займаються. Збирачі слимаків здають їх посередникам по п’ять гривень за кілограм. За день «улов» може становити 50—70 кілограмів. Заготівельні бази платять здавачам по 22 гривні, втім, приймають виключно великі партії. На відміну від фермерських ці равлики не потребують інвестицій, тому поки що викликають інтерес і у збирачів, і в деяких підприємців. І в качок пана Еміла.