|
Архів П’ятниця,
№ 59 (19807) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Весела світлиця | Наша пошта | Соняшник |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Осідлав коня і долю Віктор МАРУЩЕНКО. Полтавська область. Фото з сімейного архіву.
ОЛЕКСАНДР Іванович Івахненко донині пам’ятає, як уперше в дитячому віці осідлав коня. Відтоді його любов до цих прекрасних благородних створінь не згасає. Тож не дивно, що своє життя чоловік присвятив кінній справі. Спершу працював у селі Калайдинці, що в Лубенському районі Полтавщини, затим вирішив заснувати власний кінноспортивний клуб «Замкова гора», який нині успішно існує й розвивається. — Підготовча робота до відкриття клубу розпочалась ще 2007-го, — розповідає Олександр Іванович, — адже потрібно було знайти відповідну територію, довести її до ладу, облаштувати стайню, манеж і огорожу. Найважливішим кінцевим етапом став підбір коней, оскільки планувалась робота з наїзниками новачками і дітьми. А вже 2010-го була офіційно заснована Лубенська міськрайонна громадська організація «Кінноспортивний клуб «Замкова гора». Розташована вона в одному з найживописніших куточків міста. Колись на цьому узгір’ї князь Вишневецький збудував готичний замок, який своєю величчю і масштабністю поглинув долину річки Сула, приховуючи під своїми стінами цілу систему підвалів, таємних ходів і заплутаних лабіринтів. Засновником і керівником клубу був і залишається Олександр Івахненко — зооінженер із конярства, інструктор, берейтор (навчає верхової їзди, об’їжджає верхових коней). А помічником у цій справі є його дружина Алла Федорівна — теж палка шанувальниця коней, як, до речі, і 10-річний син Ігор. Увесь час родина разом на стайні, де піклуються про своїх «дітей». Інакше Івахненки коней і не називають. Треба бачити, з якою відповідальністю і любов’ю вони ставляться до харчування тварин, їхнього утримання, роботи і здоров’я. У власності «Замкової гори» — вісім коней різних порід (українська верхова, тракененська, вестфальська, ганноверська). Основна мета клубу — пропаганда здорового способу життя, створення майданчика для реабілітації та соціальної інтеграції осіб з інвалідністю з дитинства і дітей з інвалідністю, дітей-сиріт і дітей із нещасливих родин, окрім того, це ще й чудове місце для організації сімейного дозвілля. Клуб також бере активну участь у різноманітних міських заходах, насичуючи святкову програму цікавими й захопливими виступами. За останні роки кількість людей, які займаються тут кінним спортом, збільшилась учетверо. — Для багатьох клуб — це не просто місце для тренування, а домівка, де можна відпочити передовсім морально, притулившись до улюбленого коня, і забути про всі негаразди, — каже Алла Івахненко. — Коні — щирі створіння, які насичують людське життя прекрасними моментами. Для мене вони вірні друзі. Я навчилась читати їхню поведінку, тому відразу знаю, що кого тривожить і що кому подобається. Доглядати за улюбленцями подружжю Івахненків допомагають батьки і сестра Валентина Федорівна Балога, яка також є тренером і суддею з кінного спорту. Версія для друку До списку статтей | З роси й води ДНЯМИ відзначив 90-річчя Василь Овсійович Мельниченко з села Оленичі, що на Житомирщині. Нелегким було життя ювіляра. Дитинство його минуло в багатодітній сім’ї, де був серед старших. Складні воєнні та післявоєнні роки залишили глибокий слід у душі. Замолоду при відбудові народного господарства Василя відправили на Донбас, де й отримав професію пічника. Затим повернувся додому і працював у будівельній бригаді. Майже на кожному подвір’ї в рідному селі та його окрузі батько звів хати, печі, груби й інші будівлі. За його золоті робочі руки, що принесли велику користь людям, Василя Овсійовича поважають і шанують односельці. На своєму життєвому шляху він зустрів добру, мудру, розумну і привітну дружину Марію, з якою в парі прожили 65 років. Народили троє діточок, яких виховали порядними, гідними громадянами України. Тож прийміть, дорогий наш, щирі привітання з ювілеєм: «Усіх благ земних ми вам бажаємо за душу людяну й просту, всі квіти світу вам даруємо за добре серце й теплоту. Зичимо сiмейного затишку й мирного неба. Хай доля боронить вас вiд лиха й бiди сьогоднi, завтра i завжди!». З повагою дружина, діти, онуки, правнуки.
7 серпня святкує 85-річчя Ніна Матвіївна Марисик із села Ялтушків Барського району Вінниччини. Усе своє життя вона полола цукрові буряки на полях місцевого колгоспу, працювала на перевалочному пункті. У день народження дорогій і любій матусі, бабусі і прабабусі рідні бажають здоров’я, миру й добробуту. «Хай ваші очі сяють від щастя, — пишуть вони у листі до редакції, — руки болять тільки від наших міцних обіймів, а душа радіє від частих зустрічей із рідними людьми! Дуже-дуже любимо вас, цінуємо і безмежно вдячні Всевишньому, що ви у нас є». Сини Станіслав, Олександр, невістка Анна, онуки Ніна, Яна, правнуки Меланія та Артур.
|
|
