|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
Весела світлицяГосподар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО. |
Версія для друку До списку статтей
Не зовсім погорів Петро САВЧУК. м. Хмельницький. Повно люду біля суду, Вартові у дверях. Судять Гната Халабуду — Корупціонера. Стоять «форди» та «фіати» — Чорно у окрузі. Наїхало адвокатів І Гнатових друзів. Зал набитий, мов кагата, Що в землю пірнає. Вже сім тижнів судять Гната, Лиш толку немає. Одні кричать: «Дарма його Ви арештували! Він не брав ніщо й ні в кого — Йому підкладали. Він у праці був умілий, Знав, що як робити, А це недруги вчинили, Щоб місце звільнити». Інші кажуть: «За цим типом Давно тюрма плаче — Він людей марудив світом, Щоб несли подачі». Зал гуде, мов вулик критий Чи пляж біля моря. Ті кричать суддю змінити, А ті — прокурора. Хоч змінилось їх багато, Був бій рукопашний. Та не хочуть Гната дати Під арешт домашній. Суддя — третій — щось подумав В колі охорони. Об’являє Гнату суму — В євро два мільйони. — Сума, — каже, — вам підйомна. Зберуть по копійці, Та й будете сидіть вдома, Помагати жінці. Гнат всміхнувся добролюбо — Така щира міра — І за тиждень після суду Помчав до Каїра. Там оглянув води Нілу, Пірамідні гори, Та й придбав розкішну віллу Над Червоним морем. Але що земна планета? Дружні є канали — Знайшли Гната і в браслетах У суд притаскали. Кажуть, знову присуд світить — Новини дивують. Плаче жінка, плачуть діти, Лиш друзі жартують. — Дарма везли вони його, — Мовив старший групи. — Тепер друга ми вже свого Візьмем на поруки. Життя по-новому Мовить любо жінка Ніла До мужа Прокопа: — Як же добре, що відкрила Безвізи Європа. Я поїду в Італію, Де жінки працюють. А ти помчиш в Баварію, Де мужчин шанують. Працюватимемо вправно — Буде копійчина. Куплю собі туфлі гарні, Ну а ти машину! Тільки так здійснитись має Думка наша горда; Я взуття собі придбаю, А ти купиш «Форда». — Ти придумала розумно, — Каже муж з порога, — Але ж треба значну суму Скласти на дорогу. То й не знаю, чи що вийде З задуму такого. Чи не більше станем бідні, Як були до цього? Глянь, зростають ціни всюди — Страшенно високі. На квартплату і на води, На світло і стоки. А що робиться на ринку — Ні жалю, ні стиду... Каже муж: — Їдь сама, жінко, А я не поїду. Поїхала жінка в травні Та дзвонить з Мілана: — Маю я вже туфлі гарні І сукню до стану. Маю парчову косинку, Сережки прелюбі. Шукай собі другу жінку, Бо я вже тут в шлюбі. Він ледь вислухав сигнали, Кинув тим бездротим: — Краще б нам не відкривали Безвіз до Європи! Версія для друку До списку статтей | Кожне сільце має своє слівце Віталій НЕЖУРБІДА. с. Коржовий Кут Уманського району Черкаської області. Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з’їм. Добрий борщик, та замалий горщик. Недосол на столі — пересол на спині. Стільки смаку, як у печеному раку. Наварила-напекла, сама з хати утекла. Так у гості звали — аж рукава одірвали. Куди не просять, хай тебе туди чорти носять. Як виглянула у вікно, то ще три дні собаки брехали, а одна як придивилась, то й геть сказилась. Біда жонатому, як собаці кудлатому.
|