Архів
П’ятниця,
12 червня 2020 року

№ 43 (19791)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну
  • Фейлетон по п’ятницях

В очікуванні хвилі

Павло СТОРОЖЕНКО.

м. Полтава.

Так, я про клятий коронавірус. Певен, друга хвиля буде. І не тому що вірус страшний і всепроникний. А з іншої причини — недисциплінованості й розхлябаності нашої публіки (не хочеться вкотре, вслід за іншими, принижувати епічне слово «народ»).

НАВІТЬ у час напруженого очікування вірусної навали, невеселої статистики у нас і в Європі маски, «намордники», навчилися носити далеко не всі. Що цікаво, з усього огрому інформації про коронавірус наші люди найшвидше вихоплюють ті фрагменти, які ставлять під сумнів профілактичні заходи: дезінфекцію, носіння масок, рукавичок, дотримання соціальної дистанції… Найпопулярніше виправдовування: від інших хвороб помирають не менше.

За всіма відмовками ховається давня людська вада — лінощі. Бо робити важче, ніж не робити. Тобто купувати маски, та ще й за певного дефіциту, клопітніше, ніж послатися на якесь джерело, яке стверджує, що маски ніяк не допомагають. Приблизно така ж картина з рукавичками, дезінфекторами тощо. А якщо взяти до уваги, що за всі наші негаразди, біди, промахи завжди киваємо на когось, а не на себе, то картина загального нехлюйства, недисциплінованості, безладу буде майже повна. Її можна доповнити характерним штрихом: винне, звичайно, керівництво. Бо: корумповане, некомпетентне, далеке від хорошого простого народу. І здебільшого це справді так. То чому ж не понарікати?!

Але, поза те, в масовій підсвідомості гніздиться мрія: як було б гарно жити за законами, поважаючи порядок, подаючи одне одному (керівництво — масі, а маса — керівництву) приклади розумної законовідповідної поведінки. Зразу все налагодилося б… Живуть же, скажімо, німці. І земля в них не краща, і територія країни менша, і потовкли їх у Другій світовій добряче…

Поруч таких розважливих міркувань примостився давній анекдот, який я чув іще в дитинстві, і в правдивості, реальності якого клянуться всі оповідачі.

Мовляв, під час війни, за окупації, в колишньому колгоспі (при німцях його стали називати господарським двором) одне поле засіяли кавунами й динями.

Вони вродили щедро. Й народ, за старою колгоспною звичкою, внадився їх тихенько тягати… Німці це помітили й оперативно спорудили на баштані шибеницю. Через старосту колишнім колгоспникам оголосили: кожний спійманий на крадіжці буде відразу, без зволікань, повішений.

І крадіжки припинилися.

Подібна за психоспрямованістю оповідка побутувала і щодо дотримання правил переходу проїжджої частини. «Знавці», які, власне, ніколи не бували в Німеччині, клялись, що там люди загалом дисципліновані. Але траплялися й порушники. І як тільки хтось порушив, приміром, перейшов вулицю без дозвільного сигналу світлофора, до нього відразу підскакує поліцай і без зайвих слів — кийком по плечах, по плечах!.. Так виховувалася повага до правил і почуття відповідальності за безпеку руху (на власній шкурі).

Ці легенди й анекдоти (в давньому значенні цього слова — як дійсний випадок, що набув популярності завдяки своїй повчальності), певна річ, мали небагато спільного з реальним станом справ. Але виказували своє мазохістське походження, прагнення «корисного» насильства над собою. От якби нас отак били за кожний нерегламентований вчинок, то і ми перестали б бути розхлябаними, необов'язковими, безвідповідальними і перетворилися б на культурних і дисциплінованих.

Така мазохістська настанова попри видимість страдництва «приємна» ще й тим, що звільняє особу од відповідальності, робить її заручником різних обставин, відкриває широкий простір для виправдовувань, застосування простацької логіки на кшталт:

— А навіщо? Тут же нікого нема!..

— Він же спиною до мене стоїть, на мене не дихає…

— Від серцевих та інших хвороб ще більше помирає…

— Спершу вакцину дайте, а потім питайте!..

Це тільки частина того, що випало побачити й почути. Обережно, з безпечної відстані…

Я за нашими людьми давно спостерігаю.

Й особисте: не знаю, як кого, а мене нудить, коли малограмотна недисциплінована малокультурна людина починає розумувати про досить складні матерії — карантин, вакцинацію, роль особистості в історії…

Одне слово, чекаємо хвилі.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Отримали гроші
Читати
Європа теж підкинула
Читати
Загроза не минула
Читати
Вимоги послаблено
Читати
Пакують валізи. Назавжди
Читати
Дороги чи врожай?
Читати
Найважчим був квітень
Читати
Поки що негусто
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове