Дослівно

Павло Казарін, публіцист, громадський діяч.

Усі розмови про настрої на окупованих територіях упираються в одну проблему. В нас нема звідти виразної соціології. Біда в тому, що ідея проводити дослідження на тих територіях наперед приречена. У ситуації, коли щирість карається, частина респондентів буде мовчати або недоговорювати.

Ті, кому випало жити на окупованій території, сьогодні діляться на дві групи. Одні встигли повоювати проти Української армії, послужити в окупаційних адміністраціях. Відзначилися мародерством на Донбасі чи будують кар’єру в кримських органах влади. Інші живуть суто приватним життям. Не перетинаються з адміністративними вертикалями. Зберігають можливість переходити лінію розмежування.

Тому вголос від імені окупованих регіонів говорять лише ті, хто встиг спалити всі мости. Їм нікуди відступати — вони люто підтримують Кремль. За проукраїнський голос на захоплених територіях переслідують, тому проросійські лунають безальтернативним хором. Але було б помилкою вважати їх виразниками спільної думки.

У цьому й особливість ситуації. Ми не знаємо настроїв Криму і Донбасу. Нам не вдасться опертися в цьому питанні на соціологію. Ми можемо лише будувати прогнози і робити припущення, але не більше.