• Картинка з життя

Пісня літа

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ-ГУЙ,

натураліст.

с. Городище

Самбірського району

Львівської області.

БЛИЗЬКО до світанку я вийшов із хати на ґанок, щоб подихати свіжим повітрям, послухати голоси вранішніх птахів. Немає, мабуть, такої людини, яка не заслухалася б мелодійним співом чорного дрозда, щиглика, чижа, не кажучи вже про визнаного всіма співака — соловейка, західного чи східного.

Погода була тепла, і я довго сидів на порозі, прислухаючись до світанкових звуків. Десь біля річки Черхавки у заростях верболозу затьохкав соловейко, а у воді час од часу співали жаби. Жаб’ячий спів дуже близький за своїм біологічним значенням до пісень самців співочих птахів і є ознакою так званої шлюбної пори. «Солісти» ніби змагаються між собою: видають справжні хитромудрі рулади, кумедно роздуваючи великі напівпрозорі міхури-резонатори, розташовані по обидва боки голови. І таке життєлюбство звучить у цій нехитрій мелодії, що не можна не замилуватись нею!