П’ятниця, 22 травня 2020 року № 37 (19785)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19785/print.php?n=45559

  • Як воно в людей

Швеція: обмежити не варто ризикувати

Підготувала

Маргарита СИТНИК.

Коронавірус, поширившись до масштабів пандемії, змусив держави закрити кордони і обмежити пересування своїх жителів, а то й зовсім зобов’язати їх не виходити з дому. Проте не всі вдавались до жорстких заходів: до поодиноких «безкарантинних» країн (як, наприклад, наша найближча сусідка Білорусь) належить Швеція. Як живеться скандинавам, з’ясовуємо разом.

Дистанція і довіра

НАСЕЛЕННЯ Скандинавського півострова завжди було особливе порівняно з іншим європейським. Отже, коротко — хто такі шведи. Вони дуже спокійні і помірковані. Тут надзвичайно сильна довіра до держави. Філософію пересічного шведа можна охарактеризувати приблизно так: «Якщо мене щось непокоїть, то я не маю потрібних компетенцій, щоб судити про всю країну. Держава знає краще, що потрібно робити». У жителів добре розвинене почуття національної гідності. Жоден швед ніколи не висловлюватиметься негативно про свою Батьківщину перед іноземцем.

Згідно з культурологічними дослідженнями, шведи — надзвичайно індивідуалістична нація. Соціальна дистанція між ними й без коронавірусу була велика. Наприклад, у громадському транспорті рідко коли пасажири займають місце, якщо на другому вже хтось сидить, і стоять на віддалі один від одного. Уникнути скупчень допомагають розвинена велоінфраструктура, загальна мода їздити на велосипедах і висока вартість проїзду автобусом чи трамваєм.

Ставка на «колективний імунітет»

ПРИМУСОВЕ обмеження прав людей під час карантину пішло б урозріз із основами шведської демократії. Офіційна позиція звучала приблизно так: держава має підтримувати демократичні процеси і опікуватись медициною, а жителі самі повинні бути готові до самоізоляції завдяки вкоріненому почуттю громадської самосвідомості. Тобто тамтешня влада обрала стратегію зі здобуття «колективного імунітету»: якомога більше людей має перехворіти, щоб не було другої хвилі зараження. Важливим фактором відсутності карантину був економічний: простій підприємств — це шалені збитки.

Влада оголосила, що найголовніше — захистити літніх людей, оскільки вони найуразливіші. Школи для учнів до 16 років і дитячі садки не зачиняли, бо за дітьми часто вимушені доглядати дідусі та бабусі, яким якраз протипоказане спілкування, а старшу школу і університети перевели на онлайн-навчання.

Нікого не зобов’язували носити маски чи виходити з дому лиш у магазин — влада дала рекомендації щодо дотримання соціальної дистанції. У Швеції продовжують працювати магазини, бари, кінотеатри. Громадський транспорт не зупиняли, як і міжнародний: аеропорт Стокгольма «Арланда» працює в штатному режимі, обслуговуючи внутрішні та рейси з країн, які не скасували повітряне сполучення.

Що цікаво, за відсутності карантину центр столиці майже порожній, а в громадському транспорті ще вільніше, ніж зазвичай. Хоча держава не висувала вимог компаніям відправляти працівників на віддалений режим, багато добровільно пішли на ці кроки.

Трохи про медичний аспект. 12 березня Швеція оголосила, що тестуватимуть на коронавірус тільки в тих випадках, коли вимагається госпіталізація. Оскільки тут навіть приватні клініки працюють як агенти держави, перевірити себе при легких і середніх симптомах неможливо ніде. У країні найменше лікарняних ліжок — 2,2 місця на тисячу осіб. Для порівняння: в Данії їх 2,6, у Норвегії — 3,6, а в Німеччині — 8.

Не так сталось, як гадалось...

ЯКІ ж результати такої стратегії? Станом на 21 травня у Швеції зареєстровано 31 523 випадки захворювання (пам’ятаємо, що тут тестують лиш у критичних випадках, а не масово, як у Німеччині, чи хоча б вибірково, як в Україні), 3831 осіб померли, 4971 одужав. Число населення там становить усього 10,2 млн осіб. За даними Університету Джона Хопкінса, Швеція має найбільшу кількість інфікованих коронавірусом і померлих від нього серед країн Скандинавії (у сусідніх Данії, Норвегії й Фінляндії 21 травня зафіксовано 11 117, 8281, 6443 випадки захворювання відповідно).

Більша частина смертей — серед мешканців будинків для літніх людей. Працівники скаржаться, що заклади не забезпечені масками, антисептиками: є лише мило… Стратегія держави у сфері догляду за літніми людьми провалилася — це визнав головний епідеміолог країни Андерс Тегнелл.

Експерти спрогнозували, що, якщо кількість тяжкохворих пацієнтів сягне 18-20 тисяч, медична система буде паралізована. Готуючись зустріти цей виклик, уряд наказав збройним силам розгорнути польовий шпиталь на кількасот місць в Упсалі (за 100 км від Стокгольма).

Ще одна проблема — бюрократія (так-так, зарегульованість процесів існує не тільки в Україні, і не тут вона найсильніша). На початку березня лікарі зіткнулися з браком захисних засобів, і армія виділила їм респіратори, котрі не підлягають сертифікації, оскільки є військовим спорядженням. Але Держагенція із захисту умов праці заборонила медикам ними користуватись... Допомогло лиш втручання Єврокомісії, яка надала рекомендації щодо використання в умовах пандемії несертифікованих засобів індивідуального захисту. Нещодавно з’явилася інформація, що в лікарнях не вистачає масок…

Економіку, яку рятували відсутністю карантину, вберегти від потрясінь не вдалося. Кількість звільнень протягом березня сягнула історичного максимуму — близько 36 тисяч осіб (0,7% усіх працівників), із них близько половини позбулися роботи за останній тиждень першого весняного місяця. На початку квітня близько 6% працездатних шведів подали заявки на виплати через безробіття.

Історія не знає умовного способу, і неможливо сказати напевне, що було б, якби шведи пішли іншим сценарієм. Як і рано говорити про ефективність чи неефективність різних стратегій: пандемія ще не завершена, тож не відомо, карантин допомагає зберегти життя і здоров’я людям чи просто відтерміновує неминуче (власне, його запроваджували за логікою «аби не всі відразу захворіли»), а вірус усе одно «забере» стільки, скільки необхідно. Як припустив Андерс Тегнелл, COVID-19 уже не покине людство, перетворившись у майбутньому щось на кшталт сезонного грипу. А відтак ґрунтовно проаналізувати стратегії країн і підбити остаточні підсумки можна буде тільки через роки.