Народів слов’янських богомудрі наставники

Антоніна КІЗЛОВА.

24 травня (11 травня за ст. ст.) православна церква вшановує святих рівноапостольних Кирила (815/820—885 рр.) й Мефодія (826/827—869 рр.), першовчителів слов’янських.

Брати Михаїл (після постригу — Мефодій) та Костянтин (Кирило) походять зі знатної візантійської сім’ї. Обидва отримали блискучу освіту, проте не спокусилися ні політичною, ані військовою кар’єрою. Михаїл спробував піти шляхом батька-воєначальника, але збагнув, що це йому не до душі, й пішов у монастир. Костянтин зрікся світського життя, відмовившись від шлюбу за розрахунком, який відкрив би дорогу до посади імператорського радника.

Широка обізнаність, гострий розум і благочестиве життя угодників сприяли їхньому визнанню як місіонерів. 858 р. сам імператор Михаїл ІІІ відрядив Кирила й Мефодія проповідувати Слово Боже хазарам Криму. Там, за молитвою Кирила, Вседержитель послав братам дар розуміння незнайомих мов.

Коли до християнства навернулося вже багато жителів Криму, Константинопольський патріарх доручив Кирилові та Мефодію проповідувати в Болгарії, потім — у Моравії (нині — історичний регіон Чехії). Часто спілкуючись зі слов’янами, місіонери склали для них дві абетки: вже призабуту глаголицю та досі поширену, хоча й значно спрощену, кирилицю. Також розробили основні норми старослов’янської літературної мови. Оскільки вони зробили це дуже досконало, деякі історики припускають, що мати Кирила й Мефодія Марія мала слов’янське походження. Це дуже ймовірно, бо слов’ян у їхньому рідному місті Солуні (нині — грецькі Фессалоніки) було не набагато менше, ніж греків.

Папа Римський Миколай хотів відібрати Моравію в Константинопольського патріарха. Коли він дізнався, що тамтешні православні перекладають богослужбові й інші книги мовою, близькою до їхньої рідної, а отже, зрозумілішою, ніж латина західнохристиянських місіонерів, то дуже розлютився. Кирила та Мефодія було оголошено єретиками й викликано на папський суд. Миколай незабаром помер, а його наступник зустрів братів без наміру їх покарати.

Угодники недовго прожили в Римі разом. Поховавши Кирила, Мефодій і далі проповідував серед слов’ян і ще двічі зазнавав гонінь через мову від німецьких єпископів. Утім, зберіг сан архієпископа, отриманий невдовзі після виїзду з Рима, й охрестив багато тисяч людей, зокрема чеського князя з дружиною. Віку доживав у Моравії серед численних учнів і був похований у соборі м. Велеграда.

Послідовники загальнохристиянських святих Кирила та Мефодія принесли слов’янську книжність на новохрещену 988 р. Русь. Відтоді угодників шанують в українських землях, зокрема на їхню честь відправляють молебні на початку навчального року в закладах освіти.