Звучить обнадійливо, але…

Руслана ЗІНЧЕНКО.

ВЛІТКУ 2017 року уряд України відмовився від державного регулювання цін на харчові продукти. Відтоді політика ціноутворення у виробників і продавців була незмінною: тільки вгору. А після запровадження карантину, коли люди, не знаючи, що їм чекати, почали запасатися товарами першої необхідності, ціни взагалі, як кажуть, зірвало з коліс. І це в той час, коли чимало громадян залишились без заробітку.

Щоб уникнути соціального вибуху, на засіданні Кабінету Міністрів було ухвалено рішення про необхідність запровадження державного регулювання цін шляхом декларування. Суб’єкти господарювання зобов’язані повідомляти про намір збільшити роздрібну ціну на понад 5% на 10 продуктових товарів, 20 засобів індивідуального захисту, а також на сім лікарських препаратів й 11 видів антисептиків через офіційний сайт Держпродспоживслужби.

Хоч постанова була ухвалена ще 22 квітня, проте набула чинності 18 травня. Нагадаємо, що від цієї дати держава буде «стежити» за цінами на гречку, цукор, борошно пшеничне вищого ґатунку, вітчизняні макарони, молоко 2,5% у плівці, житньо-пшеничний хліб, курячі яйця першої категорії, курячі тушки, вершкове масло 72,5% та мінеральну воду без газу. На контролі триматимуть і вартість таких лікарських препаратів: парацетамол, азитроміцин, амоксицилін, ампіцилін, цефтріаксон, моксифлоксацин. Список останніх може доповнюватись. Також до переліку товарів, ціни на які не повинні завищуватись, увійшли антисептики та дезінфекційні засоби, зокрема хлоргексидин, етанол, кишеньковий спиртовмісний антисептик для рук, медичні маска і рукавички (стерильні та нестерильні)…

Новина начебто позитивна, якби не одне «але». Запровадивши обов’язкове декларування підвищення цін, уряд не створив ні спеціального контролюючого органу, який би відстежував дотримання постанови, ані передбачив будь-яких санкцій або покарання за необґрунтоване підвищення вартості вищезгаданих товарів. Тому, на думку більшості економістів, це нововведення жодним чином не позначиться на ціновій ситуації в країні. Звучить обнадійливо: «державне регулювання цін», — а насправді це чергова мильна бульбашка для підтримання рейтингу влади.