• Скарби рідного краю

Iстина завжди десь поряд

Зенон МИХЛИК.

Тернопільська область.

НАПРИКІНЦІ квітня 1512 року війська під командуванням великого гетьмана литовського Костянтина Острозького за участі Михайла Вишневецького-Збаразького з синами Олександром та Іваном, а також великого гетьмана коронного Миколая Каменецького поблизу села Лопушне здобули блискучу перемогу над татарськими завойовниками, що значно переважали в кількості. Зокрема, про це є згадка у фундаментальній тритомній енциклопедії Білорусі, де чимало сторінок відведено історії та культурі Великого Князівства Литовського.

— Нещодавно, ознайомившись із публікацією у цьому академічному виданні, я спробував глянути на цю героїчну подію як географ, тобто уточнити її локацію на мапі, — розповідає краєзнавець зі Збаража Руслан Підставка. — Відома битва отримала ще й назву «під Вишнівцем», адже Лопушне відносно недалеко від цього укріпленого містечка. Це підтверджує й Густинський літопис: «И тако побъдиша Мендикерея подъ Вишневцемъ над Горъню». Поряд (якщо вважати 18 кілометрів за невелику відстань), нагадаю, було родове гніздо активних учасників історичної баталії — князів Вишневецьких. Однак майже всі дослідники вважали, що ворогуючі сторони зійшлися у герці… під іншим Лопушним, у нинішньому Лановецькому районі. До речі, звідти до Вишнівця, по суті, така ж відстань. Різниця в тому, що перше село лежить на захід од містечка, друге — на південний схід.

Особливо, каже Руслан Володимирович, закрались у нього сумніви після того, як проаналізував згадані літописцями окремі деталі. Бо відомості про саму битву скупуваті, не дають змоги категорично щось стверджувати… Ось фрагмент: «… не выдержав фланговой атаки поляков, татары начали отступать к болотистому берегу находившейся недалеко от поля битвы реки Горыни. Там много из татар утонуло…»

Але ж біля «лановецького» Лопушного немає боліт, які могли б поглинути таку силу-силенну війська (понад 20 тисяч вояків). Та й Горинь тут не протікає, а лиш річка Жирак, що більше схожа на потічок. А от поблизу «крем’янецького» Лопушного, що в межиріччі Горині та Ікви, місцевість заболочена, довкола торфовища… Тому цю територію, вважає Руслан Підставка, варто дослідити. Можливо, тоді відома битва змінить своє місцезнаходження на мапі.

Звісно, поки що це лише припущення. Тим паче краєзнавець нещодавно дізнався, що в Лановецькому районі «чорні» археологи вздовж і впоперек перекопали лопушнянські поля. Вочевидь, проштудіювали деякі історичні джерела і сподівалися, що тамтешні землі буквально всіяні залишками давньої зброї та військової амуніції.

Проте не знайшли жодних слідів великої битви.

Отже, напевно таки близький до істини Руслан Приставка у своїх припущеннях. Ба більше, фахово їх обґрунтовує. Втім, це й не дивно, адже багато років присвятив науково-дослідній роботі в Національному заповіднику «Замки Тернопілля», а нині розвиває краєзнавчий туризм, працюючи у Збаразькій міськраді.

До речі, його допитливість і скрупульозність не раз увінчувались цікавими відкриттями. Наприклад, якось, досліджуючи кадастрову карту міста, датовану 1830-м роком, виявив обриси досі не відомого замку на території села Залужжя, що коло самого Збаража. Через збільшувальне скло чітко проступали обриси твердині з вежами, мурами і бійницями. Згодом у своїй книжці «Авторство та реконструкція замків Збаража» він першим відтворив їх графічно, ще й з’ясував імена будівничих.