Що пасічникам із того закону?

Василь ПІДДУБНЯК.

УКРІНФОРМ із посиланням на керівника відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Сумській області Володимира Крупецького повідомляє, що у шести районах північно-східного регіону держави зафіксована масова загибель понад 500 бджолосімей. Сумна інформація надійшла із Путивльського, Сумського, Недригайлівського, Роменського, Білопільського та Глухівського районів.

Поки що причини мору бджіл невідомі — їх з’ясовують експерти. Коли вони це зроблять, хтозна, проте правоохоронці вже порушили справу за статтею 239-ю Кримінального кодексу України «Забруднення або псування земель». Стаття говорить:

«1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, — караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, — караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

Доволі сувора стаття! Та що з неї, тої статті, пасічникам і бджолам? Якщо, скидається на те, забруднення і псування земель в Україні — поза законом.

Принагідно слід наголосити, що нині 97,7—98,2% меду становить продукція приватних господарств і лише 2,3—1,8% — сільськогосподарських підприємств. За деякими даними, виробничий фонд галузі налічує близько 400 000 бджолярів та понад 2,6 млн бджолиних колоній. Сила!

Наприкінці квітня Спілка пасічників та Гільдія медоварів України звернулися до чинної влади із проханням про підтримку в захисті бджіл від труїння агрохімікатами та у збереженні екологічного благополуччя на теренах держави.

«З початку весняних польових робіт в аграрному секторі і передпосівної підготовки землі, що здійснюється виробниками продукції рослинництва, через використання ними високотоксичних, а часто і заборонених в Україні засобів захисту рослин та пестицидів призвело до жахливих наслідків — масової загибелі бджіл», — йдеться у відкритому листі-зверненні до Президента Володимира Зеленського, Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля і Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова.

За словами бджолярів, у результаті бездіяльності державних інституцій, зобов’язаних забезпечувати виконання Конституції та охороняти довкілля від діяльності аграріїв, які застосовують токсичні засоби захисту рослин, що призводить до масового отруєння бджіл, у суспільстві створилась напружена ситуація, яка може спричинити широкомасштабні акції протесту.

«У грудні 2019 року нами зареєстрований у ВРУ законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту та розвитку бджільництва. Проте за п’ять місяців парламент не зробив жодного кроку для ухвалення закону», — констатують пасічники.

Також зазначається, що у квітні 2019 року, після страйку-протесту перед Кабінетом Міністрів, підприємці внесли проєкт постанови уряду про заборону ввезення в Україну 60 найбільш небезпечних високотоксичних препаратів. Проте досі відповідне рішення не ухвалено.

Задавнена проблема, набувши небезпечних для галузі масштабів, давно вийшла на державний рівень, бо йдеться вже не про точкове винищення пасік, а про продовольчу безпеку населення.

Не зайве при цьому нагадати про те, що продукція бджільництва — солідна стаття в експортному потенціалі України. Так, торік загальний обсяг проданого за кордон меду становив 55 683 тонн на суму 101 млн американських доларів. Це на 6317 тонн більше, ніж попереднього року.

За даними Всеукраїнського братства бджолярів, в останнє п’ятиріччя в Україні у середньому щороку вироблялося 70 000—75 000 тонн меду, і за цим показником ми перші в Європі та четверті у світі — після Китаю, Аргентини та США.

Невже і ці позиції при бездіяльності чинної влади будуть втрачені? І втрачені, може, й назавжди…