Пам’ять зобов’язує боротися

Руслана ЗІНЧЕНКО.

КОЖНУ третю неділю травня (цього року вона припала на 17-те число) в Україні спогадують жертв політичних репресій.

Точна кількість українців, долі яких перемололи сталінські репресивні жорна, досі не відома. Офіційно за «великого терору» 1937-1938 років було засуджено майже двісті тисяч осіб, із них близько двох третин розстріляні, решта пройшли в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне лікування. Неофіційних мучеників — мільйони. І в День пам’яті жертв політичних репресій схиляємо голови перед тими, хто чинив бодай малий спротив насильницькому впровадженню комуністичної ідеології.

Кати намагалися приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами. Величезні братські могили розкидані по всій Україні: Биківнянський ліс неподалік Києва, Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й кілометр Запорізького шосе (Дніпро), Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область)…

18 травня традиційно спогадуємо жертв ще одного злочину проти людства сталінського режиму — спецоперацію з примусового виселення корінного народу Криму. Цього дня 1944 року зрання у домівки кримських татар прийшли співробітники НКВС і наказали сідати у вантажівки, які прямували на залізничні станції, звідки товарними вагонами, у нелюдських умовах, їх депортували до Сибіру і Середньої Азії. До четвертої дня 20 травня кримських татар на півострові майже не залишилось. У перші роки після переселення загинуло понад 46% депортованих. Але кримські татари вистояли, вижили, через роки чимало хто з них повернувся на батьківщину… «Сьогодні наш півострів окупувала держава, яка багато століть чинить репресії проти кримськотатарського і українського народів, — сказав на мітингу скорботи колишній в’язень Кремля кримський татарин Ахтем Чийгоз. — Пам’ять дає нам право і зобов’язує боротися за те, щоб таких жахливих сторінок в нашій історії більше не було».