Місцеві вибори на старті

Михайло ГУБАШ.

Місяць тому Верховна Рада внесла зміни до державного бюджету у зв’язку зі створенням Фонду боротьби з COVID-19 та його наслідками. Звели туди майже 65 млрд грн, для чого довелось урізати видатки на інші цілі. Але якщо про кількість захворілих, померлих та тих, хто одужав, нам повідомляють кілька разів щодня, то про використання і рух грошей із Фонду боротьби з COVID-19 у Кабміні воліли не розповсюджуватися. Така утаємниченість, зрозуміло, викликала чимало критики. Тож днями Прем’єр-міністр Денис Шмигаль змушений був розповісти, на що саме витрачалися кошти, призначені на боротьбу з епідемією.

_{Підгодували електорат}

ЛЕВОВА частка — майже 30 млрд грн — дісталася Пенсійному фонду. Гроші пішли на індексацію пенсій, а також виплату обіцяних 1000 гривень пенсіонерам і 500 гривень людям, яким понад 80 років. Шість мільярдів одержали фонди, які допомагатимуть безробітним, зокрема тим, хто втратив роботу в останні місяці. Ще 1,6 млрд грн спрямовані на виплату допомоги на дітей, чиї батьки-підприємці тепер не мають доходу. Решта — безпосередньо на боротьбу з коронавірусом.

Ці гроші (всі чи частина — то вже інше питання) на місця таки надходили. І мовчанкою урядовців з цього приводу вдало скористалися політики, зокрема нардепи. Наприклад, на засіданнях обласних рад саме вони повідомляли про надходження в область енної суми грошей на придбання медобладнання, медичних масок, захисних комбінезонів, засобів тестування тощо. При цьому не уточнювали, звідки гроші. Тож складалося враження, що від них самих або партій, які вони представляють. А тут ще якийсь підлабузник, а то й сам голова облради сповіщав людям, що присутній тут нардеп такий-то створив благодійний фонд для боротьби з «короною», а тому всі жителі області (міста, району, села) мають бути вдячними благодійнику. Така ж поведінка притаманна й деяким депутатам нижчих рівнів чи головам населених пунктів.

Крім того, постійно фіксуються випадки, коли під виглядом допомоги старим людям в період епідемії роздаються продуктові пайки, закуплені державним або коштом громади, але із наліпочкою «З ініціативи того-то чи такої-то партії». Тобто навіть коронавірус не є на заваді українській традиції на будь-чому заробляти політичні дивіденди, «підгодовуючи» електорат. Адже наступні місцеві вибори не тільки не за горами, а, можна сказати, вже на носі.

Утім, з огляду на пандемію і неможливість визначити терміни її припинення чи подолання почали з’являтися прогнози щодо перенесення місцевих виборів в Україні. Мовляв, скупчення людей на виборчих дільницях становитиме велику небезпеку і може спричинити новий спалах інфекційної хвороби.

Проте такі прогнози виявилися марними. Принаймні голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко заявив, що карантин через коронавірус не завадить проведенню місцевих виборів, які, згідно з Конституцією, мають відбутися 25 жовтня поточного року. А відтермінування або скасування виборчого процесу можливе тільки після запровадження в країні воєнного чи надзвичайного стану.

Його висновок 8 травня підтвердив представник Кабінету міністрів України у Верховній Раді Василь Мокан: місцеві вибори відбудуться 25 жовтня, як і передбачено Конституцією України. Те ж саме визнали й в Офісі Президента.

_{Особливості Виборчого кодексу}

ЯК ВІДОМО, цього року вибори проводитимуться за новою системою. З 1 січня старий закон втратив чинність, натомість діє новий Виборчий кодекс. Під час проведення місцевих виборів на дільницях на руки видаватимуть купу бюлетенів: за депутата сільської (або ради об’єднаної громади) чи міської ради, голову міста чи села (або ОТГ), депутатів районної та обласної рад.

У бюлетенях — різні системи голосування. На виборах до сільських і районних рад, а також низки невеликих міст (до 90 тисяч виборців) діятиме мажоритарна. В цих же містах, селах і об’єднаних територіальних громадах голову обиратимуть в один тур. Переможцем стане людина, яка набрала просту більшість голосів. Балотуватися зможуть як представники партій, так і самовисуванці.

У ради великих міст (понад 90 тисяч виборців) та обласні ради депутатів обиратимуть за новою для України пропорційною системою з відкритими списками. Втім, фахівці називають їх відкритими досить умовно, тому що вплив партійного керівництва на визначення переможця збережеться.

Тут треба зауважити, що положення Виборчого кодексу не є остаточно визначеними. До них ще можуть вноситися правки аж до липня, коли Верховна Рада має оголосити місцеві вибори. Принаймні про це заявив голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко, який водночас є першим заступником голови одно­йменної фракції у Верховній Раді.

Запропоновані «слугами» зміни до Виборчого кодексу жорстко розкритикували чимало політиків та експертів. Вони назвали ці зміни створенням додаткових перепон для демократичних партій. Зокрема, положення про те, що всі партії, які хочуть балотуватись у селі чи місті, повинні зробити це одночасно по всій Україні — на 2/3 виборчих округів. При цьому партія має набрати мінімум 5 відсотків по всій території України. Якщо цього не станеться, то навіть якщо весь населений пункт одноголосно проголосує за свого мера та депутатів, ця перемога не буде зарахована. Чи не абсурд?

Критика не минулася без наслідків. У своєму відеозверненні Президент Володимир Зеленський заявив, що не допустить встановлення бар’єрів для участі у місцевих виборах регіональних партій. Він наголосив: «Ніяких «двох третин», «п’яти відсотків» чи інших «схем» не буде. Це позиція і моя, і партії «Слуга народу».

Цікаво було б побачити в той момент обличчя Олександра Корнієнка, адже, як не парадоксально, Президент розкритикував саме ті ініціативи, які запропонував голова його партії. Втім, не виключено, що ця ситуація була заздалегідь зрежисована для підвищення рейтингу Глави держави.

_{Політичні перспективи}

РЕЗУЛЬТАТИ останніх соціологічних опитувань свідчать, що загалом політичний ландшафт України суттєво не змінився — ні внаслідок пов’язаного з епідемією коронавірусу карантину, ні за рік правління Володимира Зеленського. Втім, поступово даються взнаки розчарування у новій владі, а критичні оцінки ситуації в країні лунають усе частіше й практично звідусіль, не виключаючи й частини «слуг народу».

Так, за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), якби вибори до Верховної Ради відбувалися наприкінці квітня, то третина українців підтримала б «Слугу народу» (32,6%), приблизно по 15% отримали б «Опозиційна платформа — За Життя» і «Європейська солідарність», за «Батьківщину» готові проголосувати 12%. Решта не дотягують навіть до 4%. Приблизно такі ж результати показало й опитування соцгрупи «Рейтинг».

Вочевидь, ця статистика певним чином відбиватиметься і на результатах місцевих виборів. Проте ми вже починаємо звикати до феномену, що в Україні можливі будь-які, навіть неочікувані, зміни. На жаль, не тільки на краще. Хоча сподіватися варто саме на них. А там побачимо.