• Відлуння

«Байда» повернувся

Маргарита СИТНИК.

У 2016 РОЦІ в селі Березова Лука Гадяцького району на Полтавщині зусиллями Спілки політв’язнів і репресованих українців у Польщі, РДА та райради було відкрито меморіальну дошку легендарному землякові Миколі Савченку на псевдо «Байда», який у складі УПА боровся за державність та незалежність неньки. Однак торік у грудні стався кричущий інцидент — вандали її розтрощили. Виправила ситуацію місцева влада, днями відкривши оновлену пам’ятку.

На початку варто трішки більше дізнатися про Миколу Савченка. Майбутній командир народився 20 лютого 1921 року в Березовій Луці, у селянській родині. Після закінчення десятирічки вступив до керамічного технікуму в Миргороді. Потім відслужив у РСЧА, одержавши звання лейтенанта. Коли гітлерівська Німеччина розпочала війну з Радянським Союзом, армія якого не змогла втримати натиск і відступила, залишився на Полтавщині. Наприкінці 1943 року Микола Савченко перебрався на територію Західної України і вступив до лав УПА в Карпатах, діставши призначення командиром підрозділу ВО-5 «Маківка» на Дрогобиччині та псевдо «Байда». Вже у серпні 1944-го очолив сотню «Східняки», що складалася з колишніх червоноармійців із центральних та східних областей. Незабаром сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян», у січні 1945 року перейшовши на Тернопільщину. Микола Савченко дослужився до курінного ад’ютанта, старшого булавного, згодом був заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куренів.

1950-го довелось емігрувати у США. Там колишній командир повернувся до мирного життя назвався Петром Миколенком, аби відвести небезпеку від родини, що проживала в радянській Україні, здобув інженерну освіту, працював за фахом. Однак активності не полишав: був одним з організаторів Об’єднання колишніх вояків УПА в США, кілька разів його очолював. 1973 року стояв біля витоків створення торонтського видавничого комітету «Літопис УПА». Помер командир «Байда» 1 січня 1979 року в місті Детройт, США.

Земляки вшанували його пам’ять аж за кілька десятиліть. Біля відновленої коштом Петрівсько-Роменської ОТГ (до якої належить Березова Лука) меморіальної дошки встановили відеокамеру, щоб убезпечити місце від зазіхань варварів.