Архів
П’ятниця,
8 травня 2020 року

№ 34 (19782)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник
  Версія для друку          На головну

Свято зі сльозами на очах

Михайло ГУБАШ.

Фото з архіву Міністерства оборони України.

Сьогодні, 8 травня, сумуємо, спогадуючи незчисленні жертви Другої світової війни. Завтра, 9-го, відзначатимемо 75-ту річницю Перемоги над нацизмом.

РОКАМИ День Перемоги називали святом зі сльозами на очах. І це було не перебільшення й не поетично-патріотична вигадка радянських ідеологів. Люди плакали. Переважно — ветерани війни, згадуючи своїх бойових побратимів, які загинули на їхніх очах; переживаючи знову ті жахи, яких випало зазнати під час ворожих бомбардувань, артилерійських обстрілів, атак і контрнаступів.

Ці гострі переживання були настільки болючими, що день святкування мимоволі перетворювався на скорботний і поминальний. А заглушити нестерпно сумні почуття можна було, хіба що потопивши їх в алкоголі…

Тому й скасували День Перемоги вже на третій рік після його встановлення — в 1948-му. А поновили офіційне «всенародне свято» аж 1965-го, коли тяжкий душевний біль учасників війни і родичів загиблих та покалічених уже трохи притлумивсь, а велика кількість справжніх ветеранів страшної війни пішла в небуття.

Ось відтоді цей день набув рис справжнього свята: з військовими парадами, демонстраціями трудящих, ушануванням ветеранів Другої світової війни в різних формах — як словесних, так і матеріальних (привітання, нагороди, грошові премії, продуктові пайки тощо). Так, було у всьому цьому чимало офіціозу й відчуття штучності, бо згадували про захисників Вітчизни зазвичай лише раз на рік. Тим часом самі герої залишалися віч-на-віч зі своїми проблемами, зокрема й матеріальними. А дехто ще й сумно жартував, порівнюючи рівень життя переможених і переможців. Утім, День Перемоги для більшості українців поступово перетворився на справжнє свято.

Проте і в радянський період, і після здобуття незалежності, так само, як і в перші післявоєнні роки, 9 травня у справжніх ветеранів при згадці про страшні бойовиська й полеглих товаришів на очах з’являлися сльози. Але щороку їх, захисників од нацизму, ставало все менше. Сьогодні наймолодшим із них уже за 90. За великим рахунком, це поодинокі люди.

Натомість маємо й набагато молодших ветеранів — починаючи від учасників війни в Афганістані і наших захисників од чорнобильського лиха до воїнів — учасників АТО-ООС. І проблеми залишаються ті ж самі: як про «старих» ветеранів згадували тільки перед святами, так і «молодим» тільки епізодично, під вибори, дають якусь подачку. А в основному всі вони зі своїми негараздами у мирному житті залишаються сам на сам.

На жаль, сьогодні «нові» ветерани, зокрема й гібридної війни на Донбасі, нерідко наражаються на недоброзичливе ставлення у громадському транспорті, в медичних закладах, коли реєструються на отримання пільг чи надання їм адмінпослуг в установах соціального захисту. Не кажучи вже про такі гострі й життєво необхідні речі, як житло та працевлаштування. І все це стосовно людей, які внаслідок пережитих на війні жахіть потребують особливого ставлення суспільства, зокрема й фахової психологічної реабілітації. Через це учасники бойових дій гостро відчувають несправедливість свого становища і перешкоди в адаптації до цивільного життя.

Не кожний здатен упоратися з подібною життєвою ситуацією. Тому дехто йде в кримінал. А дехто — у небуття. Добровільно. Так, за інформацією ексголови парламентського комітету в справах ветеранів Олександра Третьякова, тільки за перші чотири роки збройного конфлікту на Донбасі (а пішов уже сьомий!) понад тисяча ветеранів АТО вкоротили собі віку — як у зоні проведення Операції, так і після демобілізації...

Страшна цифра, бо за нею — життя наших співвітчизників, сумні долі їхніх рідних і близьких.

Не забуваймо про це. Не множмо сум і печаль на землі. Будьмо уважні й толерантні до всіх ветеранів, які серед нас. Бо це, як сказав поет, потрібно не мертвим, це потрібно живим.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Щодня — по кількасот
Читати
Відкриваються для покупців
Читати
Пропонують прибрати пільгу
Читати
Безробіття зростає
Читати
Відновили імпорт із РФ
Читати
Навчання завершать дистанційно
Читати
Як одержати «карантинні» виплати
Читати
Загинули діти
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове