• Точка зору

Приватизація і продаж землі — поза законом

Володимир ТРУШ.

м. Зміїв Харківської області.

МУДРИЙ Сократ застерігав: «Горе тому народу, який дозволить якомусь пройдисвіту загородити ділянку землі й заявити: «Це моє!». Земля — природний ресурс, а не продукт виробництва, тому вона принципово не може і не повинна розглядатись як товар і виставлятися на продаж. Володіння землею і торгівля нею неприпустимі, про це йдеться в резолюції конференції ООН 1979 року, в якій був визначений статус землі на міжнародному рівні: «Земля внаслідок своєї унікальної природи і незамінності в житті людини не може використовуватись як звичайне майно, контролюватись окремими особами, бути об’єктом, не захищеним від ринку».

Починати наводити лад у земельному законодавстві України потрібно з Конституції. Я б запропонував редакцію таких статей:

ст. 13. Земля, її надра, води, ліси, атмосферне повітря та інші природні ресурси є власністю українського народу. Земля перебуває у державній власності в розпорядженні місцевих територіальних громад. Приватна власність на землю, продаж чи інші вияви обігу землі заборонені законом;

ст. 14. Єдиним способом землекористування є оренда державної землі громадянами України зі спрямуванням земельної ренти місцевим територіальним громадам, з відрахуванням частини ренти у вигляді податку з неї до державного бюджету.

У такій чи подібній редакції земельні статті Конституції гарантуватимуть збереження нашої землі для нащадків навіки.