• Забуттю не підлягає

23,776 рентгена...

Віталій НАЗАРЕНКО.

САМЕ стільки за чотири місяці і 10 днів перебування в Чорнобилі у страшному 1986-му сумарно підхопив мій тесть Віталій Куцеля. Підозрюю, що доза радіації була значно вищою, оскільки тоді її часто зумисне занижували, аби зменшити кількість пільговиків.

Віталій потрапив до Чорнобиля на початку червня під час проходження строкової служби в армії. Перші три місяці військових направляли в села, щоб проводили дезактивацію, мили різні предмети, копали лопатами землю. «Просте перекидання землі вдвічі зменшувало радіаційний фон», — пригадує він. А скільки радіації дісталося тим хлопцям, які перекидали землю?

«На четвертий місяць нас повезли на станцію, — продовжує. — Працювали конвеєром, цілими батальйонами. Зачищали дах енергоблока. Нам видавали спеціальний одяг із просвинцьованої гуми. Костюми такі важкі, що навіть із моєю комплекцією заледве було поворухнутись. Спершу ми їх вдягали, а потім ходили, як є».

Для роботи, залежно від сектора забрудненості, ліквідаторам відводили певний час. На даху реактора це була одна, дві, три хвилини.

«Востаннє я там був на свій день народження, 30 вересня, — розповідає мій тесть. — Ми підійшли до труби. З одного боку пожежники заливали її водою, а ми бігли трапом і зачищали дах».

Нікому з ліквідаторів не говорили, яку дозу радіації той «піймав». Хоча в кожного був індивідуальний дозиметр, прив’язаний до шиї. На дозиметрії сиділи високі чини — як мінімум полковники. Порядок такий: виходиш — знімаєш — віддаєш. У того, хто хотів подивитися, насильно видирали дозиметр.

«Востаннє мені записали 16 рентгенів. Потім нас вивели», — посміхається у вуса.

За чотири місяці і 10 днів на ліквідації наслідків аварії тесть заробив другу категорію. Права на щорічне безплатне санаторно-курортне лікування держава позбавила ще 10 років тому. 200 гривень доплати і пільгова пенсія — це все, чим віддячила Україна ліквідаторам другої категорії за порятунок її та світу.

Навряд чи комусь із них повернуть пільги чи хоча б встановлять гідні доплати, для того щоб вони могли поправити своє здоров’я. Просто не забувайте дякувати їм хоча б словами — ці люди врятували нас і наше майбутнє від невидимого вбивці.