• З літопису наших днів

Юрківка без аптеки

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

З літа минулого року понад півтори тисячі жителів Юрківки, Станіславки і сусідньої Сільницької громади Тульчинського району змушені обходитися без аптечного обслуговування. Останню працівницю цього закладу Наталю Поляруш відправили у відпустку, і вона вже не повернулась на своє робоче місце. Відтоді люди кинуті напризволяще зі своїми болячками. Кажуть, що київський власник аптеки збанкрутував і йому стало невигідно утримувати аптеку в Юрківці.

ГОЛОВА тамтешньої сільради Яна Шкуропат поділилася, що ця проблема всім їм допікає і завдає великого морального болю, який навіть важко оцінити грішми. «Я неодноразово зверталася до керівників районної влади, виходила на зв’язок із представниками аптечного бізнесу, але відновити роботу аптеки так і не вдалося. Власники аптечних мереж печуться за свої статки і категорично відмовляються шукати компромісне рішення з органом місцевого самоврядування. Ми тут безсилі й безпомічні — гроші та збагачення поставлені вище моральних цінностей. Той самий власник позакривав торік свої аптеки в Тульчині, Шпикові і селі Клебань. Приміщення залишилися і перебувають поки що в непоганому стані, проте з часом і вони можуть втратити свою продуктивну привабливість і тоді виникне нова біда — відсутність торгової точки. Одним словом — проблема на проблемі…»

Навіть старожили села не пам’ятають, щоб колись раніше в Юрківці припиняла роботу аптека. Її соціальний статус у громаді дуже високий. І раптом однієї миті все змінилося на гірше. Влада вмила руки стосовно впливу на цей бізнес, а «грошовиті мішки» що хочуть, те й роблять. На шальки терезів поставлені несумісні поняття — збагачення меншості і здоров’я більшості.

На території Юрківської сільської ради налічується 1080 чоловік населення. Тут функціонують заклад середньої шкільної освіти І-ІІІ ст., в якому навчаються 98 учнів, дитячий садок на 22 вихованці, будинок культури, амбулаторія загальної практики сімейної медицини і ФАП у селі Станіславка, поштове відділення, п’ять магазинів із різними групами товарів. Через Юрківку проходить залізниця, де на однойменній станції роботою зайняті 52 людини. Відстань до районного центру 26 кілометрів, до обласного — 85.

— Після закриття аптеки у нас в селі тільки й мови про це, — додає 71-річний Борис Удушливий. — Люди скаржаться одне одному, що залишилися без медикаментів на будь-який випадок життя. Автобусне сполучення з Тульчином зараз закрите, і залізничне сполучення не функціонує, та й раніше не всі мали змогу поїхати в район за пігулками. Виручали три соціальні працівники, які могли купити необхідне для літніх людей, але й вони тепер не їздять, бо карантин… Закрита аптека — це моральний тиск на людей. І без того тоскно на душі, а тут ще й стресова безвихідь, надто для пенсіонерів, яких у громаді більшість…

Де нам узяти ліки? Бачте, аптека зробилася нерентабельна і не приносить прибутків… У селі й так несолодко живеться, і нікому немає діла до нашого існування.