Дослівно

Валерій Клочок, політичний та економічний експерт.

Торік, 21 квітня, Володимир Зеленський був обраний Президентом. На жаль, надії більшості українців не справдилися за рік і не справдяться за два. Хоча до двох їм (владі) ще треба добути.

Я часто піддавав критиці попередників Зеленського, але й допустити не міг, що можна зробити ще гірше. Ще страшнішими є заяви, коли «нинішні» говорять, що все класно. Вони роздали купу обіцянок, котрі виконати неможливо, але сподобатися може:

— обіцяли переїхати з Банкової за гроші спонсорів, а сидять і досі там;

— обіцяли подолати бідність, а стало ще гірше. В бюджеті не просто діра, а цілий протяг;

— обіцяли посадки топкорупціонерів, натомість мають уже власних;

— обіцяли повернути Крим, а тепер про нього навіть і не згадують;

— обіцяли монолітну монобільшість, а домовляються з учорашніми політичними конкурентами;

— обіцяли ухвалити закон про народовладдя, але до цього часу навіть проєкту його нема;

— обіцяли закінчити війну з РФ, але донині стріляють, а наші хлопці гинуть;

— обіцяли запустити суспільний «ліфт», а призначають попередників…

Перелік можна продовжувати. Водночас остання соціологія показує, що більшість із тих, хто проголосував за Зеленського, абсурду ситуації досі не бачать. Повірте, не варто очікувати загальнонаціонального прозріння. Такого не буде в Україні, так само, як не буває в усьому світі. Ми просто маємо через це пройти. Але найголовніше — безповоротно.