Архів
П’ятниця,
27 березня 2020 року

№ 23 (19771)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:КриницяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Було, було…

Турецький знак

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Шаргородський район

Вінницької області.

Фото автора.

Щодня попри нього в Рахнах-Лісових проїжджають сотні автівок, і не кожному водієві попадає в поле зору колоновидна фігура на заокругленій ділянці дороги. Тим паче, що пильнувати треба в обидва ока, бо поряд кілька колій залізничного переїзду. Місцеві жителі називають її «турецьким знаком», або «турецьким пам’ятником». Що ж це за об’єкт, і звідки він узявся в звичайному подільському селі?

ОФІЦІЙНА історія це замовчує, але по крупинці дещо вдалося дізнатися. 9 січня 1792 року в Яссах між Росією і Туреччиною було підписано мирний договір, що завершив Сьому російсько-турецьку війну 1787-1791 рр. За цією угодою, Російська імперія розширила свої кордони і закріпилася на Чорному морі, незаконно анексувавши Кримське ханство, яке визнавалося незалежним, а також приєднала територію між Південним Бугом і Дністром, куди й входили Рахнівсько-Лісові володіння польського магната Криштофа Урбановського.

— Відомо, що він був знаним тогочасним мистецтвознавцем, мав велику картинну галерею і нумізматичну колекцію, — розповідає місцева жителька Ольга Свиридова. — І, можливо, щоб якось завоювати прихильність цариці, цей пан захотів увіковічити її перемогу над турками. На кінці витягнутої догори чотириметрової колони була закріплена куля з півмісяцем, а над ним — православний хрест. У такому незвичному поєднанні релігійних символів автори споруди заклали якесь смислове значення…

Це сьогодні наш «турецький знак» обріс довколишніми спорудами, а колись він стояв посеред галявини на семи вітрах коло придорожньої корчми, від якої рахували верстви до Дністра. Швидше за все, йому була відведена роль такого собі орієнтира-дороговказу. Як не дивно, він не попав ані під декапіталізацію, ані під декомунізацію. Як пригадує мій 93-річний батько Григорій Володимирович, який свого часу працював головою профкому і заступником директора радгоспу імені 9-ї Кавдивізії, цей знак ніколи в селі не вшановували на рівні влади — не покладали квітів і не провадили урочистостей,а лише підтримували в належному стані: підтиньковували, білили вапном і скошували бур’яни. Ми до нього звикли і сприймаємо в контексті архітектурного ансамблю центральної площі Рахнів-Лісових…

Кажуть, що на початку Другої світової війни «турецький знак» випадково вцілів при бомбардуванні німцями залізничної станції Рахни, але від струсу землі відпав тоді хрест. Його поставили на місце уже за наших днів, коли реставрували коштом місцевих благодійників Алли Ругляк і Олега Тодощака.

Ось так і стоїть уже третє століття «турецький знак» на трасі Могилів-Подільський — Київ, а довкола — калюжі на розбитому асфальті…

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Без урізання не обійдеться
Читати
«Епоха бідності» ще попереду...
Читати
Допоможуть із доставкою
Читати
Перед хворобою всі рівні
Читати
Кому карантин на руку
Читати
Мінімум із 2016 року
Читати
Не тільки гречка популярна
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове