|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
Версія для друку На головну
Фото на пам’ять Зенон МИХЛИК. Тернопільська область. Ветеран журналістики Роман Островський часом жартує, що низка зірок естради «виросла»… з його легкої руки. Доводить це рідкісними знімками, зробленими тоді, коли майбутні знаменитості ще «спиналися на ноги». СКАЖІМО, далекого 1971-го в багатотиражці «Радянський студент» Чернівецького університету, де він навчався на хімічному факультеті, опублікував свою світлину: Софія Ротару, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич виконують популярну «Червону руту». В об’єктив його фотоапарата вони потрапили під час зйомок однойменного музичного фільму в Яремчі. На той час лише студентська газета могла похвалитися знімком, на якому молоді артисти співають разом. А вже наступного року невгамовний «фотомисливець» зафіксував тріумф співучих посланців Буковини у Москві — Володимир Івасюк, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич стали лауреатами Всесоюзного телеконкурсу «Алло, ми шукаємо таланти». Не з порожніми руками повернувся додому й Роман — привіз дванадцять відзнятих плівок для Чернівецької телестудії та особистого архіву. З роками той архів дедалі більше розбухав, автор продовжував шукати нові сюжети і персонажів… Зокрема, щастило на зустрічі й товаришування з близькими по духу яскравими творчими особистостями. — Якось від однокласниці по коломийській школі Марії Соколовської дізнався, що «Червону руту» Володимир Івасюк подарував саме їй, — демонструє фотокопію «документа» пан Роман. — Тоді вони разом навчались у медінституті, були учасниками студентського ансамблю. Марія показала мені цей листок зошита, на якому закоханий автор написав слова пісні й присвяту: «Мусі від Володі». Всю глибину його почуттів, казала, зрозуміла через багато років, коли прочитала рядки його твору «Елегія для Марії». Коли Володимира не стало, його батько, відомий літератор і науковець Михайло Івасюк, довірив Романові Островському потай проявити кілька останніх фотоплівок сина. Ними чомусь цікавився КДБ, можливо, там були зафіксовані особи, причетні до вбивства талановитого композитора (такий остаточний висновок оприлюднив у червні 2019-го Київський науково-дослідний інститут судових експертиз). Однак віддруковані знімки і негативи ненадовго затримались у домі письменника — загадково зникли. — Але не зовсім, — дістає папку з власного архіву Роман Островський. — Михайло Григорович, очевидно, передбачив, що таке може трапитись, тому не заперечував, аби у мене залишилися копії. Отож ця родинна реліквія Івасюків збереглася. Хоча пан Роман формально вже перетнув «екватор» — розпрощавсь із піввіковою творчою працею у газетах і на радіо, проте «фотоскриню» принагідно поповнює. Найчастіше, коли з Тернопільщини пускається у мандри Буковиною, карпатськими плаями. На жаль, відколи у наше життя увірвалася війна, фотографує не лише пейзажі — час від часу, доставляючи із волонтерами продукти, медикаменти українським бійцям, фіксує й сувору нинішню реальність. З надією, що завтра все зміниться… Є у товариського за вдачею Романа Карловича, як каже, «хобі» — полюбляє організовувати різні зустрічі. Збирав разом однокласників, одногрупників, навіть зумів звести докупи колишніх мешканців рідного міста, які разом виростали на одній вулиці… Запрошені з радістю відгукуються на його «кличі». Вочевидь, люди, особливо поважного віку, мають велику потребу в спілкуванні. Тим паче, якщо це навіює ще й приємні спогади. Зрештою, і фото на пам’ять залишиться — про це неодмінно потурбується їхній невгамовний товариш. На фото: власник «фотоскрині» Роман Островський. Версія для друку На головну |
Без урізання не обійдетьсяЧитати«Епоха бідності» ще попереду...ЧитатиДопоможуть із доставкоюЧитатиПеред хворобою всі рівніЧитатиКому карантин на рукуЧитатиМінімум із 2016 рокуЧитатиНе тільки гречка популярнаЧитати |