|
Архів П’ятниця,
№ 23 (19771) |
 Про нас |
 Реклама |
 Поточний номер |
 Передплата |
| |
| Малюнки А. Василенка | PDF архів | Архів |
| У номері: | Криниця | Наша пошта |
|
|
|
|
||||||
|
||||||||
|
||||||||
|
| ||||||||
|
| Версія для друку До списку статтей Наша дружба давня і міцна Віктор БАРАНОВ.
ПЕРШОЮ газетою, яку я взяв до рук ще малим сільським школярем, була саме «Сільськовістяночка». Мова про кінець 1970-х — початок 1980-х. Наша чимала сім’я жила бідненько і не могла собі дозволити передплатити її. Що я робив? У сусідів на штахетнику висів здоровецький поштовий ящик, звідки я тихцем брав газету, читав і повертав туди ж. Так тривало доти, доки люди не взнали і не рознесли це по селу. Мені було соромно, а наша сільська бібліотекарка знайшла вихід: я міг приходити до бібліотеки й читати «СВ» там (в моєму віці взагалі-то дозволялося брати тільки казки). Після повернення з армії я вісім місяців, до вступу в КНУ ім. Тараса Шевченка на факультет журналістики, працював поштарем і розносив людям «Сільські вісті». Передплата на цю газету в усі часи була найбільшою в сільській місцевості. Вже на другому курсі я влаштувався випусковим редактором у газету «Україна молода». І яким же були мої здивування і радість, коли дізнався, що редакція «УМ» — на одному поверсі з «СВ»! Ось такі «стосунки» в мене з газетою. Зичу вам, дорогі й шановні вістяни, гарної долі — як персонально кожному, так і всій газеті в цілому. Будьте завжди здорові і любимі! Версія для друку До списку статтей |
Всілякого добра Сергій МІСЮРЕНКО. Полтавська область. 90-й ДЕНЬ народження відсвяткувала жителька села Костюки, що в Хорольському районі Полтавщини, Пелагея Федорівна Корнієнко. З цією визначною датою її привітали і вручили подарунки від СТОВ «Мусіївське» заступник директора із земельних питань Жанна Радько, фахівець по роботі з пайовиками Світлана Кулик, сільський голова Андрій Фесенко і голова первинного осередку ради ветеранів Ольга Манженко. Вони висловили найщиріші побажання Пелагеї Федорівні міцного здоров’я, оптимізму, добробуту, злагоди в родині, всілякого добра і гарного настрою. Пелагея Федорівна у роки своєї молодості полола гектари буряків, в’язала снопи, скиртувала солому, допомагала на фермі. На той час у Костюках діяло базове господарство з великою фермою, конюшнею, бригадою, коморами і токами. Роботи ніколи не бракувало. У перше післявоєнне десятиліття техніки практично не було, тому доводилося забезпечувати виконання поставлених планів руками чоловіків і жінок. Так у тяжкій селянській праці минали роки. Вдома вона завжди знаходила розраду у любові чоловіка Миколи Федоровича і маленької донечки Раїси. А якось місцева поштарка попросила жінку допомогти їй рознести пошту. Так волею випадку Пелагея Федорівна аж на 18 років змінила професію. Коли жінка підрахувала свої роки роботи у ланці, на фермі, коморі та пошті, їх вийшло сорок шість... Нині щирістю і оптимізмом ювілярку сповнює турботлива і любляча родина: донька Раїса, онуки Владислав, Марина і п’ятирічний правнучок Максим.
|
|
