Наша пошта

• За покликом серця

Є така професія — Батьківщину захищати

Ярослав ЯЦЕВСЬКИЙ.

Київська область.

Фото автора.

ПРОФЕСІЯ військового стає дедалі престижнішою та затребуванішою. Про це свідчить і статистика. Лише нинішнього року в Таращанському районі, що на Київщині, контракт із ЗСУ підписали 28 військовозобов’язаних.

Одним із наших земляків, які свідомо обрали справою свого життя захист Батьківщини, — Руслан Валерійович Левківський, житель села Плоске. Народився і зростав юнак у незалежній, мирній Україні, коли про війну ніхто не міг і подумати. Однак виховання у сім’ї та школі він дістав таке, що не міг ховатися ні від строкової служби, ні від війни. У 2017 році підписав контракт із 92-ю окремою механізованою бригадою імені кошового отамана Івана Сірка, що дислокується у Чугуївському районі Харківської області.

За час війни на Донбасі Руслан відбув три ротації на передових рубежах. Першого року воював у найгарячіших точках — Мар’їнці, Красногорівці. Там, будучи вірним військовій присязі, виявив мужність, героїзм, за що отримав свою першу бойову нагороду від Президента держави.

У 2018-2019-х старший солдат, водій бойової машини Руслан Левківський у складі екіпажу БТРа-4Е воює в Авдіївці. Пліч-о-пліч із ним боронять рубежі побратими: навідник-оператор Віталій і командир машини Іван. У цьому ж складі хлопці три місяці тому одержали свої чергові нагороди — медалі Івана Сірка. Козацької відзнаки було удостоєно близько 20 військових, які воювали неподалік Авдіївської «промки» — місця, знакового для багатьох українських воїнів і бригад, адже вона є стратегічною ділянкою. У 2016-му наші оборонці витіснили окупантів, взявши «промку» під вогневий контроль, відтоді не дають ворогу підступитися ближче.

Воює наш герой із позивним «Пікассо». Таке ім’я дісталось йому ще в перші місяці перебування на Донбасі: ремонтуючи понівечену в боях техніку з-під Шахти Бутівка, він майстерно розфарбував машину.

Під час нашого спілкування поряд із цікавими епізодами Руслан згадував і трагічні — смерть побратимів, друзів. На власні очі йому довелось бачити, як снайперська куля обірвала життя 19-річної дівчини-вартової. Після цього як не стверджувати, що справжні герої нашого часу — це воїни АТО.

Руслан — скромний, щирий українець, який самовіддано виконує свій громадянський обов’язок. Із Плоского є ще один контрактник, який обрав професію військового — Валерій Петрович Стеценко. Такі люди потрібні Україні, адже ким би вони не були до війни, за необхідності взяли до рук зброю і роблять свою справу сумлінно.

Про них завжди пам’ятають у плосківській громаді. І як справжнього героя зустрічають Руслана односельці, висловлюють шану батькам Валерію Юхимовичу та Світлані Вікторівні за порядну дитину, гарного сина, зразкового військового. Дякуємо вам, дорогі захисники, що бороните Україну, щоб нинішнє і майбутні покоління зростали у вільній і по-справжньому європейській державі. Ми віримо, що війна закінчиться завдяки мужності всіх, хто цінує і любить рідну землю. Нехай береже вас Господь. Слава Україні! Героям Слава!