• Точка зору

Роман Безсмертний: «Якими ж дурнями треба бути, щоб таке підписати»

Тетяна Ніколаєнко,

головний редактор bykvu.com

У п’ятницю ЗМІ опублікували документи з мінських домовленостей, в яких фіксується суб’єктність ОРДЛО, а також пропонується створити раду для їх участі в узгодженні дій стосовно проведення майбутніх виборів на Донбасі. Що цей документ означає для України, який саме план у Росії і чому Андрієм Єрмаком мала б зацікавитись СБУ, інформаційному агентству «Букви» bykvu.com розповів колишній учасник мінської контактної групи Роман Безсмертний.

— Як ви, як людина, що працювала в мінській групі багато років, сприйняли цей документ?

— Перша емоція була така дуже чесна — це ж якими дурнями треба бути, щоб підписати такий документ. Друга — коли я разів чотири прочитав, — ну в школі не вчилися, інститут прогуляли, не розуміють наслідків. Якби сказати російською — «потерялись в ситуации». Тут немає і натяку на здоровий глузд ні в політичній, ні в правовій, ні в мілітарній частинах.

Третя — що йдеться, по суті, про визнання сторонами конфлікту представників ОРДЛО та України. І виведення Росії за рамки конфлікту. Навіщо йти на такий крок, я не розумію.

— Ця історія логічна лише в контексті того, що Володимир Зеленський оголосив себе президентом миру, який заради цього готовий на все.

— Я на це згадую приказку: від добра добра не чекай. І римський вислів: хочеш миру — готуйся до війни.

— Перед тим як випливли у ЗМІ ці документи, були повідомлення про зустріч у Мінську Дмитра Козака і Андрія Єрмака. Чи є цей документ, на вашу думку, результатом саме цієї зустрічі?

— Можу сказати одне, що цей документ — це точно не результат роботи ТКГ чи підгруп мінського формату. І вперше за всю свою історію знайомства з Леонідом Кучмою я можу сказати, що його використали. Кучма розуміє, що це все означає, і навряд чи йому це подобається.

А головне, що Єрмак зробив фатальну помилку — вони надали суб’єктність бойовикам ОРДЛО. І що б він не казав журналістам на брифінгу, російське інформаційне агентство «Russia today» це завтра по світу розтрубить так, що він ніколи вже з цього не виплутається.

Мені здавалося, що Зеленський, як людина, котра саме завдяки інформаційній складовій кампанії стала президентом, має розуміти, наскільки важлива інформаційна боротьба — що не організаційний, технічний фактори домінують, а інформаційний. Хочеться запитати: ти хочеш, щоб тебе питали, чиє завдання ти виконуєш? На яку державу працюєш? Я б на місці СБУ задався цим запитанням.

— Навряд чи друг Зеленського глава СБУ Баканов піде на такий крок проти довіреної особи Президента…

— Тут питання не дружби, а інтересів держави. І це серйозне питання, його треба оприлюднювати.

Вибачте, що це за підпис під документами: «Согласен, Ермак»? Я розумію, нехай делегація, у неї там хоч якісь повноваження є. А які повноваження в Єрмака, хочеться спитати? А що, документи вже не треба ратифікувати?

І як можна писати на документі мовою іншої країни, мовою ворога «согласєн». Де ви таке бачили? Мене від цього просто рве на частини. І це робить випускник факультету міжнародних відносин. Я бачу, що він виконує завдання.

— Чиє завдання він виконує? Москви чи Зеленського?

— Зеленський не уявляє, що це за каша заварена. Тому його можна лише вести в цьому процесі. І він точно його не веде.

Але я бачив президентів, які не розбиралися в процесі, але хотіли кращого для країни, тому вони брали паузу. Наш цього не робить. Значить, міркую я, Єрмак має такий авторитет в очах Зеленського, що він його переконує.

— Судячи із завдань цієї ради, вона готуватиме умови для проведення виборів на Донбасі восени чи коли там домовляться?

— Ця рада має лише дорадчі функції, але ж питання не в її повноваженнях. Питання в картинці. Кого посадять в раду? Може, там сидітиме десять сивох. А картинка від них ітиме по всьому світу, і в ній буде про подолання «внутрішнього конфлікту».

Вас не дивує, що цей документ виплив якраз після того, як Медведчук злітав у Москву, а Сивохо хотів репрезентувати свою платформу порозуміння? Мені здається все це планом, розробленим у Кремлі.

Один ніби створює громадський вимір процесу, другий летить у Москву і створює парламентський. Ось яка має бути картинка на виході: і Європа підтримує, і Рада Європи, і громадськість.

— А саму раду створять, як гадаєте?

— Думаю, що ні. Це лише інформаційна історія.

— Тобто щоб Росія зафіксувала статус ОРДЛО як суб’єкта?

— Так. І наші «генії» повелися.

— В документі також згадується про нові лінії розмежування. На вашу думку, після розведення в трьох місцях чи доцільно продовжувати цю практику?

— Моя позиція, що далі це продовжувати неприпустимо і треба повернути війська на позиції назад. Я розцінюю два останні зіткнення на лінії фронту як спроби російської сторони зробити зони для прориву. І це вже питання Генштабу і аналітиків, які там сидять, — ніяких відведень більше бути не може. Україна в цій ситуації втрачає суперважливі позиції для оперативно-тактичного контролю над ситуацією. Російська воєнщина що у нас, що в Сирії користується ще тими, старими, напрацюваннями.

— Я думаю, що ці розведення ще й не на користь нашим солдатам, які не розуміють, що вони там роблять, коли Президент домовляється про мир.

— Для солдатів важливий не Президент, а щоб на сотню був хоч один старший, хто пояснить, навіщо вони там стоять. Тоді буде все в порядку. Ні — тоді в нас будуть проблеми.

— Ще один пункт згаданого документа — це обмін полоненими. Як ви думаєте, чи відбудеться він і чи відбудеться друга нормандська зустріч?

— Цей обмін конче потрібний Зеленському і Єрмаку, щоб врятувати своє обличчя. Але, боюсь, що вони за це ще щось здадуть.

А у Нормандії, гадаю, зберуться, посидять. Без особливих результатів. Європейців зараз більше хвилюватиме коронавірус і сирійські біженці.

— Після того як у «відставку» пішов Владислав Сурков, а на перші ролі вийшов Дмитро Козак, багато говориться про повторення молдовського сценарію в Україні, що нам повертатимуть Донбас, як Молдові Придністров’я. Ви вірите в такий варіант?

— По-перше, хочу сказати, що говорити про відставку Суркова можна, лише використовуючи лапки. В його інтерв’ю з цього приводу є ключова фраза «ізмєнілся контекст». І з цього треба виходити. А щодо дій Росії, то треба пам’ятати відому українську приказку: не вмер Гаврило, то болячка додавила. Тут те саме: це просто різний інструментарій буде. В Суркова він був агресивний, а в Козака м’якший. Але нам все одно треба готуватися до війни. Путін завершить питання з Конституцією, 9 травня проведуть парад, а потім спровокують в Україні або внутрішній конфлікт (між Президентом і суспільством), або підуть на пряму агресію. Ситуація, яка складається в Росії після падіння цін на нафту, змушуватиме шукати об’єкти для атаки. Першою впаде Білорусь, потім ситуація дійде до балтійських країн…

— Звісно, постає питання, а як же Європа, США? Чи вони допоможуть нам?

— Нам допомогти може тільки «нам», тобто ми самі.