Iз нашим і вашим святом!

Сільськовістяни.

10 березня 1920 року, в шевченківський день, вийшов у світ перший номер нашої газети. Немов сам Великий Кобзар благословив наш шлях: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово». Сто років — поважний вік. Як на довгій ниві, всього було в часопису, навіть
ім’я мінялося. Незмінним лишалось і залишається одне: це газета про людей і для людей.

ПЕРШИМ головним редактором народжуваного видання було призначено Василя Еллана-Блакитного. 26-річний поет і публіцист, щирий український патріот, він глибоко знав і приймав у своє переобтяжене хворобою серце селянські проблеми і біди, щиро вірив у спроможність утвердити соціальну справедливість.

Болісними суперечностями і драматичним пошуком себе та свого місця на планеті позначена вся українська історія. Ці складні процеси упродовж ста літ знайшли відображення на сторінках нашої газети. Так сталося, що політичні репресії, Голодомор-1933, трагедії і втрати у Другій світовій, напівкріпосне становище села і селян у колгоспах протягом десятиліть залишалися забороненою темою для радянської преси. Але гортаючи підшивки газети, все ж відчуваєш пульс часу, бачиш соціальний портрет селянина, його проблеми, болі, сподівання. Зі сторінок наче лине подих історії, відбувається естафета поколінь, невпинний і незупинний, хоч і вкрай драматичний, поступ уперед.

А які особистості літописали українське життя у наших «Сільських вістях»! На давніх сторінках часто зустрічається ім’я землеміра Петра Панча (Панченка), одного з перших і найактивніших сількорів газети, а згодом — відомого письменника. У 1920-х рр. відповідальним секретарем видання працював Остап Вишня, чимало його фейлетонів та гуморесок вийшли у світ саме зі сторінок газети. Свою журналістську діяльність розпочав у «Сільських вістях» майбутній класик української літератури Андрій Малишко: у 1934 році він був зарахований на посаду інструктора відділу листів. Чимало імен ще потребує свого дослідника, адже велику когорту майстрів пера поглинули репресії та війна.

У післявоєнні роки до творення газети доклали свої руки знані письменники Дмитро Луценко, Іван Цюпа, Василь Большак, Дмитро Прилюк, Борис Поліщук, Микола Іщенко... Пізніше полишили свій добрий слід Михайло Лисенко, Юрій Моторний, Іван Дубенко, Лариса Шахова, Олександр Матійко, Віталій Грибко, Лариса Сергійчук, Віктор Бакланов, Олег Васильєв, Володимир Лівенцев, Сергій Скоробагатько… Ціла епоха в історії газети — 36-річний її шлях (понад третина буття!) минула на чолі з Іваном Васильовичем Сподаренком.

НИНІ МИ у вирі нових перетворень Української держави, підтятої війною та політичними ігрищами влади. Великі випробування випадають і на долю газети-ювілярки. Маємо, як завжди, добре вслухатись у кожне владне слово і пильно приглядатися, яке за ним буде діло. Захист інтересів селян, усіх людей праці був і є магістральним напрямом нашої роботи. І тут визначальні завжди — совість кожного з нас, професіоналізм, почуття високої особистої відповідальності за зміст і якість кожного газетного номера.

Сьогодні ми свідомі того, що пройти через такі випробування з честю нам допомогли ви, наші передплатники і читачі. Ми безмежно вдячні, що вірили і вірите в газету, що підтримуєте нас морально і матеріально, адже живемо ми тільки за рахунок передплати. Тож лиш у вас є право оцінювати «Сільські вісті» і ставити свої вимоги. А наш обов’язок — дослухатися вашої думки. Це принципи, на яких будується наша єдність, зростає взаємна довіра і повага. Просимо вас — пишіть! Знайте, що кожне ваше слово — то як озон, що наснажує газету живильним струменем із ваших сердець.

Сто сільськовістянських літ — уже історія. Та вік у газети не відбирає сил, а додає досвіду, мудрості. Віримо, що разом із вами, нашими читачами, вистоїмо і перед навалою нових випробувань. Тож вітаємо із нашим і вашим святом!