П’ятниця, 21 лютого 2020 року № 13 (19761)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19761/print.php?n=44786

Заслужено авторитетна

Василь МАНДРИКА.

м. Ніжин

Чернігівської області.

ДОЛЯ так розпорядилась, що моє 90-річчя дивним чином збіглося з ювілеєм «Сільських вістей». Скажете, який тут зв’язок? З глибоким переконанням стверджую, що зв’язок прямий і безпосередній. Адже на формування мого світогляду, морально-громадської позиції мала вплив саме газета. Все моє свідоме життя пов’язане з нею.

Мої батьки, які ще до Першої світової війни одержали початкову освіту і на тлі масової неписемності вважались грамотними і авторитетними людьми, передплачували «Сільські вісті» з перших днів її заснування. Тато був такий затятий прихильник видання, що який зморений не приходив би із роботи, передовсім сідав читати свіжий номер. Нерідко деякі відкладав і не раз перечитував. Поступово культ газети розповсюдився на всю нашу велику і дружну родину.

«Сільські вісті» захищають інтереси не тільки селян, а всього народу. На цьому ґрунті газета завоювала високий авторитет, щиру вдячність і глибоку повагу від людей. Добре пам’ятаю, як вона мужньо і стійко відбивала шалені атаки високопоставлених чиновників. Трясли й мене за те, що друкував тут свої критичні матеріали. Але терпець у моїх опонентів увірвався після того, як у «Сільських вістях» передовицею була опублікована гнівна стаття із зазначенням конкретних фігурантів ганебної справи. З тієї історії я зробив для себе певний висновок: воювати з високим начальством нелегко, добитись позитивного результату тяжко, та коли правда на твоєму боці, то захищатись не тільки можна, а й необхідно, інакше наслідки будуть іще гірші.