Від покоління до покоління

Ольга САВЧУК.

м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області.

ХОЧУ подякувати за вашу працю і чудову газету. Познайомилася з нею ще в дитинстві, коли її передплачувала бабуся. Мені подобалося перебирати старі підшивки, вишукуючи номер із «Соняшником» чи «Веселою світлицею». Нині, вже після бабусиної смерті, продовжую читати «Сільськовістяночку», хоч і живу в місті.

Знаю, що цього року газета святкуватиме, як казали у «Перці», своє перше 100-річчя. І мені спало на думку запропонувати вам відзначити цю подію книгою. Такою, в якій буде зібрано найцікавіші та найунікальніші матеріали за весь час існування газети. Для мене особисто такими є статті з рубрики «Село моє рідне», «Кожне сільце має своє слівце», «Долі людські». Також дуже ціную, коли друкуєте рядки з листів із розповідями про життя пересічних українців, — як це перегукується з життям моїх рідних! Свого часу я дуже любила слухати бабусині розповіді, «як колись жили на цьому світі». Всяке було — і веселе, і сумне, і ці розповіді з листів є ніби продовженням бабусиних оповідок. Хочеться, щоб ці спогади не зникли, пішовши в архів із газетою, а стали комусь наукою.

Цікаво було б порівняти проблеми у репортажах із різних років: як змінювалось наше життя і наше село, як газета допомагала селянам знайти правду і підтримувала молодь. Бажаю журналістам і редакторам «Сільських вістей» творчої наснаги та сил на нові матеріали!