• Згадаймо Майстра

Гімн енергійних

(За Павлом Тичиною)

Василь ШУКАЙЛО.

Гей, діждалися свободи

поневолені народи —

всяк що хоч роби:

мітингуй, торгуй, вимінюй,

всіх підряд як хоч

відмінюй —

і греби, греби!

Наш девіз: живи для себе,

вдовольняй свої потреби,

ближнього дури:

я сьогодні в тебе вирву,

завтра ти мене у прірву

і — в тартарари!

Що для нас оті закони,

постанови, заборони?

Нам своє робить:

і наліво, і направо

розграбовувать державу —

і шикарно жить,

планетарно жить!

Хто ж не хоче чи не вміє —

хай на нерви нам не діє,

далі від гріха:

суверенно й безборонно,

незалежно і законно

з голоду здиха,

з голоду здиха!

Партократи, демократи —

чом в цяцьки нам

не пограти?

То усе для мас,

а для себе ми єдиний

неподільний клан родинний,

невмирущий клас!

Невмирущий, загребущий —

хто ж од нас

у світі дужчий,

жадібніший — де?

Розпаскудженої ери

мільйонери, мільярдери —

мафія веде,

мафія веде!

_{Стабілізація}

Ой, скрипів державний віз

разом з батьком нації

і нарешті доскрипівсь

до стабілізації.

Став стабільно у багні

разом з батьком нації

за десятки тисяч миль

від цивілізації.

А тепер з усіх коліс

разом з батьком нації

швидко котиться наш віз

до дебілізації...

_{Самокритичне}

Я дурня дурнем обізвав —

і викликав потік обурень:

на мене дурень в суд подав,

щоб довести,

що він не дурень.

Наклав на мене штраф

суддя —

але ж чи варто

ображатись?

Хіба ж не дурень справді я,

що з дурнем дурість

мав зв’язатись?..