• Про це говорять

Пішов Андрій — прийшов Андрій,

_{або Шило на мило}

Михайло ГУБАШ.

Володимир Зеленський звільнив Андрія Богдана з посади керівника Офісу президента та призначив на цю посаду свого помічника Андрія Єрмака. Що це означає і як може вплинути на подальший розвиток подій?

ОДРАЗУ ж після появи відповідних указів Глави держави подію почали активно коментувати в засобах масової інформації. Заміну одного Андрія на іншого переважно пояснювали двома причинами: продемонструвати Росії начебто бажання зближення з нею й водночас переконати Захід, що Коломойський в Україні остаточно втратив уплив.

Про те, що А. Богдан час од часу наражався на неприємності, відомо вже давно. Принаймні ЗМІ писали про це регулярно. Перераховувати всі косяки екс-очільника ОПУ (Офісу президента України), які шкодили іміджу «слуг народу» й самого Зеленського, нема сенсу й місця. Тож Главі держави просто міг урватися терпець. Тим паче що майже за дев’ять місяців роботи на посаді А. Богдан вибудував систему влади, в якій «команда ЗЕ» відчула себе впевнено, і великої потреби в ньому вже нема. Крім того, через свій вплив він потенційно став небезпечним для Президента і його оточення. Як казав герой п’єси Ф. Шиллера: «Мавр зробив свою справу, мавр може йти». Тож його і «пішли».

Як же відреагували на гучне кадрове рішення у вітчизняному політикумі?

Толерантно, проте досить критично й категорично висловилися у парламентській «Європейській солідарності»: «Я вважаю, це призначення насамперед свідчить про готовність пана Зеленського й далі йти на поступки Кремлю, — наголосила народна депутатка від цієї політсили Ірина Фріз. — Якщо раніше говорили про повзучий, або гібридний, реванш, то тепер у нас буде реванш у турборежимі, адже час іде, рейтинги й далі сипатимуться, а «великий брат» вимагає розчистити плацдарм. Вони «зроблять» Україну разом із Путіним... Якщо ми це дозволимо».

Такої ж, по суті, думки дотримуються і в «Батьківщині». «Ключове питання — це зовнішньополітичний орієнтир... Але основне — це не просто зміна людей. Це, на мій погляд, генеральний курс, який обраний як ключовий для розвитку України… Оскільки Єрмак в Офісі президента відповідав за «російський напрям», то це може бути генеральним курсом країни», — заявив заступник голови фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв.

Більшу гнучкість (чи м’якість?) продемонстрував лідер фракції «Голос» Святослав Вакарчук: «Призначення голови Офісу президента — право Президента. Андрій Єрмак не просто політик і не просто юрист, він парламентер команди Президента з Москвою. Це призначення може означати, що питання Донбасу буде пріоритетом… Дуже важливо, щоб при цьому в будь-яких переговорах ключовим було збереження суверенітету і цілісності України і гарантувалося, що жодне політичне питання не обговорюватиметься, поки не будуть вирішені питання безпеки».

Натомість «Опозиційна платформа — За життя» жодної небезпеки у заміні в ОПУ Богдана на Єрмака не бачить. «Це косметична заміна всередині команди Президента. Важливий курс, а курс не зміниться. Діалогу щодо Донбасу реального немає, тому це внутрішня справа команди Президента», — пояснив нардеп від ОПЗЖ Микола Скорик.

Ну а що думають із приводу кадрової ротації у пропрезидентській фракції «Слуга народу»? Її голова Давид Арахамія прокоментував: «Єрмак традиційно займався зовнішньополітичними питаннями. Найімовірніше, буде десь у цей бік зміна... У нас є програма партії, програма уряду — це і є основа, на яку потрібно орієнтуватися, а люди можуть змінюватися».

Таким чином, «слуги» самі визнали, що загалом поміняли шило на мило. Втім, чому дивуватися? Лава запасних у команди ЗЕ вкрай коротка. Адже сам Зеленський нещодавно зізнався, що йому важко довіряти людям не зі свого оточення. Виходить, що довіряє лише друзям і тим, кого особисто знає по попередній роботі або спільних бізнесових проєктах. А таких людей небагато. І якщо кадри вирішують усе, то їхня нестача або низький рівень професіоналізму робить заручниками всю країну, зокрема й нас із вами. А почуватися заручником не дуже приємно, чи не так? І в кого? У невеличкої купки людей? Тим паче хтозна, що у них на думці. Слова — то слова. Програма — то лише програма. А судитимуть по справах. Якщо, звісно, залишиться, кому судити…