Згадаймо Майстра

8 січня 2020 року класику української літератури Василю Симоненку мало б виповнитись 85 років. Вшановуючи світлу пам’ять легендарного витязя ліричного слова, «Весела світлиця» пропонує своїм читачам ознайомитись ще із однією унікальною гранню непересічного таланту поета-громадянина — творчістю сатиричною.

Їм справді однаково

— Нема прогресу, — вирішили

Блохи, —

Однак нас били й б’ють у всі епохи...

Балакучий ліхтар

— Я Сонце б засліпив, —

розхвастався Ліхтар, —

Якби мене хтось підійняв до хмар.

За що йому та слава? Аж обидно:

Воно ж сія, коли надворі видно!

Що правда, то правда

Жалілася Свиня: — Ніяк не зрозумію,

За що так люди хвалять Солов’я!

Адже він навіть хрюкати не вміє...

Така служба

Собака день і ніч на всіх

гарчить сердито.

А що ж йому робить!

Собаці треба жити.

А в кого ж...

Над Пуголовком Жаба поглумилась:

— І в кого ти таке гидкеньке

уродилось!..

Хвалилися миші

— Людей зі світу

ми могли б звести,

Якби не підсобляли їм Коти...

А комірник радів у вечоровій тиші:

— Я у тюрмі б сидів,

та виручають Миші.

Ховрах

Ховрах-мислитель думав у норі:

— Нащо те Сонце крутиться

вгорі?

Василь СИМОНЕНКО.